БАТЬКІВСЬКИЙ ВСЕОБУЧ

Тема засідання : Конфлікти з дитиною і шляхи їх вирішення.
Мета:
1. Допомогти  батькам подолати труднощі у вирішенні конфліктних ситуацій у родині.
  1. Сприяти осмисленню конфліктної ситуації  і шляхів виходу з неї.

Коментар: для проведення заняття психолог заздалегідь проводить анкетування учнів і доручає їм написати твір «Конфлікт батьків і дітей: міф чи реальність?».

Анкета для учнів «Моя поведінка у конфлікті»
  1. Ти - конфліктна людина?
  2. Чи легко тобі з'ясовувати з будь-ким стосунки?
  3. Що ти відчуваєш після того, як з'ясував із кимсь стосунки?
  4. Чи стаєш ти більш розумним після виходу з конфліктної ситуації, чи робиш для себе які-небудь висновки?
  5. Із ким ти найчастіше конфліктуєш?
  6. Що може стати приводом для виникнення конфлікту?
  7. Хто першим намагається вирішити конфлікт - ти чи інша сторона?
  8. Що ти, як правило, відстоюєш у конфлікті?
  9. Чи змінюється твоє ставлення до людей, з якими ти конфліктував?
10.Чи потрібно людям навчатися вирішувати конфліктні ситуації?

Анкета для учнів та їхніх батьків «Що таке конфлікт»

Закінчіть речення:
  1. Конфлікт - це
  2. Причиною конфліктної ситуації може бути
  3. Конфлікт може призвести до того, що
  4. Зазвичай приводом для конфлікту в родині може бути _____________
  5. Для того, щоб запобігти виникненню конфлікту, потрібно ___________
На екран спроектовано вислови:
«Конфлікт - це побоювання хоча б однієї сторони, що її інтереси порушує, притискає, ігнорує інша сторона». (Уїльям Лінкольн)
«Від любові до ненависті один крок, від ненависті до любові кілометри кроків». (Сенека)
«У нас кожна справа має пройти п'ять стадій: шумиху, нерозбериху, пошук винуватця, покарання невинного і нагородження непричетного». (С. Паркінсон)

Хід засідання

Батьки і діти - дві сторони конфлікту
Сьогоднішнє засідання пов'язане в першу чергу з тим, що багато підлітків, які стоять перед самостійним вибором подальшого життєвого шляху, підвладні сумнівам, внутрішнім протиріччям, страхам.
Батьки в свою чергу, часто в такій ситуації не помічники і не друзі своїм дітям. Вони в мріях і установках на власну дитину створюють ідеалізований образ підлітка і його подальшого путі. Але, зіткнувшись у житті з реальними можливостями дитини, з її ставленням до свого майбутнього, батьківські райдужні перспективи розсипаються, як карточний домик, і наступає «ера конфліктів».
Батьки і діти воюють з приводу і без приводів, кожний доводить свою правоту і кожний по-своєму правий.
Антропологи і соціологи давно звернули увагу на таке характерне для західної культури явище, як розрив між поколіннями. Вони міркують так: сучасний світ з його стрімкими соціальними змінами, плюралістичними системами цінностей і технічним прогресом здається підліткові настільки складним і непередбаченим, що він не може встановити для себе стабільну систему координат. Крім того, раннє фізіологічне дозрівання у поєднанні з необхідністю довготривалої освіти призводять до того, що протягом багатьох років триває формування і асиміляція групової молодіжної культури, цінності, традиції і характер якої можуть вступати в конфлікт із дорослим світом.
За думкою фахівців, система поглядів і уявлень у людини зберігається приблизно протягом ЗО років, тобто протягом найбільш активного періоду життя кожного покоління. Відмінності між поколіннями можуть носити мирний характер, а можуть - конфліктний. Зазвичай конфлікт між світоглядом двох сусідніх поколінь називають конфліктом батьків та дітей.
Зіткнення поколінь, що носить характер протистояння різних систем цінностей, називається конфліктом поколінь. Зазвичай діти відкидають цінності покоління батьків, не бажаючи сприймати їх як еталон.
Головні причини родинних конфліктів
Конфлікт - це спір, суперечка, скандал, у яких сторони не скупляться на взаємні докори, образи. Найстрашніше в конфлікті - це почуття, які люди відчувають одне до одного. Страх, злість, образа, ненависть - головні почуття
конфлікту.
Без конфліктів життя неможливе, але потрібно навчитись їх конструктивно вирішувати. Для того, щоб навчитися вирішувати конфліктну ситуацію, потрібно навчитися розуміти масштаби і деталі незгод і відкрито обговорювати їх. Згладжування конфліктної ситуації, уникання її вирішення може призвести до серйозних проблем:
-   фізичних, пов'язаних зі здоров'ям;
- психологічних (приховання душевного болю, образи; зміна характеру людини; психічні розлади; суїцид та ін.);
-   соціальних (втрата родини, самотність, відлюдкуватість).
Головна позитивна здатність у конфліктній ситуації - здатність до конфронтації-поясненню. Вона передбачає вміння:
-  відкрито відстоювати власну позицію;
- оцінювати саму конфлікту ситуацію, її суть, а не особистісні якості свого опонента;
     -  зберігати особистісні відносини всіх учасників конфлікту.

(Ознайомлення батьків із думками дітей щодо виникнення конфліктів у родині.
Заступник директора з НВР зачитує вголос уривки учнівських творів «Конфлікт батьків і дітей: міф чи реальність?»).

Два покоління - два світосприйняття
Соціологів давно цікавило питання: які відмінності між людьми більш вагомі - класові чи вікові? з одного боку, різні матеріальні можливості є причиною різних стилів молодіжної субкультури у представників елітного, середнього та бідного класів. Іноді вони вражаючі. З іншого боку, ми часто можемо спостерігати більшу солідарність між молодими людьми, що походять із різних верств соціуму, ніж між різновіковими громадянами, що належать до одного класу.
На цьому підґрунті виникла концепція розриву між поколіннями. Згідно з нею, відмінностей між батьками та дітьми більше, ніж між дітьми, що належать до різних верств суспільства. У чому ж полягають основні особистісні протистояння двох поколінь?
(Психолог  проектує на екран таблицю.)
Покоління батьків
Покоління дітей
Обережність
Зарозумілість, схильність до …




ризикових рішень
спогади про минуле, схильність порівнювати «сьогодні» і «вчора»
минуле не має значення, життя лише у сьогоденні
реалізм і скептичне ставлення до життя
ідеалізм, оптимізм
консервативні манери, звичаї, мораль
вільні манери, звичаї, мораль
узгодженість з існуючим положенням речей
критика існуючого положення речей
бажання повернути молоді роки
бажання стати дорослими
Які ж головні причини виникнення конфліктних ситуацій в родинах, де є підлітки? Психологи визначили, що кожна із конфліктуючих сторін має свої причини.
Отже, для підлітка мотивацією можуть бути наступні аспекти:
- криза перехідного віку;
- прагнення самостійності і самовизначення;
- вимагання більшої автономії у всьому - від одягу до приміщення;
- звичка конфліктувати, вихована поведінкою дорослих у родині;
- бажання похвалитись своїми правами перед однолітками й авторитетними для підлітка людьми.
Батьки йдуть на розв'язування конфлікту з інших причин:
- небажання визнавати, що дитина стала дорослою;
- побоювання випустити дитину «з гнізда», невіра у її сили;
- проектування поведінки дитини на себе у її віці;
- боротьба за власну владу і авторитетність;
     - відсутність розуміння між дорослими у вихованні дитини;
- не підтвердження дитиною сподівань батьків.
Для того, щоб визначити конструктивні шляхи вирішення конфліктних ситуацій, пропоную спочатку ознайомитись з найбільш поширеними примітивними реакціями, що часто стають причиною конфлікту.
Реакція амбіції. Отримавши інформацію, яка надає перевагу іншій особі, людина негайно намагається принизити значення цієї інформації, підкреслюючи особисту значимість в очах оточуючих.
Реакція самозадоволення. Бажання похвалитися своїми можливостями або привілеями, досягненнями, при цьому спостерігаючи за реакцією оточуючих. Отримання радості від заздрощів інших людей.
Реакція заздрощів. Людина досягла успіху, інша від її успіху «захворює». Вона вважає, що чийсь успіх можливий лише після успіху її самої.
Реакція злорадства. Людина радіє з того, що комусь погано. Часто при цьому не приховує своїх почуттів.
Реакція захоплення. Бажання у будь-який спосіб присвоїти собі заслуги іншої людини, не дивлячись на власні реальні заслуги.
Реакція агресії. Людина використовує загрозу та грубість для досягнення своєї мети. Це притаманно людям амбіційним і нечутливим до страждань інших.
Реакція присвоювання. Людина постійно намагається опікати когось і дошкуляти йому заради реалізації власних цілей.
Реакція байдужості. Байдуже ставлення до фізичних і моральних страждань іншої людини.
Психологи визначили дванадцять основних кроків для вирішення конфліктних ситуацій. Роблячи їх, спробуйте відповісти на поставлені запитання.
Пам'ятка батькам для вирішення конфліктів
(Психолог роздає батькам роздруковану пам'ятку.)
1. «Виграти - виграти».
У чому полягають мої справжні потреби?  Чого прагне протилежна сторона? Чи хочу я благополучного виходу для нас обох?
2. Творчий підхід.
Які нові можливості розкриваються цією ситуацією? Замість того щоб думати, «як це могло б бути», чи бачу я нові можливості в тому «що є»?
3. Емпатія.
Як би я почувався на місці протилежної сторони? Що намагається сказати протилежна сторона? Чи вислухав я думку іншої сторони як слід? Чи знає протилежна сторона, що я її чую?
4. Оптимальне самоствердження.
Що я намагаюсь змінити? Як я можу сказати про це без обвинувачень? Чи відповідають мої слова моїм почуттям, а не моїм думкам про те, хто правий, а хто винний? Чи дотримуюсь я формули «Будь м'яким із людьми і жорстким з проблемою»?
5. Спільна влада.
Чи не зловживаю я своєю владою? Чи не зловживає своєю владою протилежна сторона? Чи не можемо ви співпрацювати замість того, щоб сперечатися?
6. Управління емоціями.
Що я відчуваю? Чи покладаю я на когось провину за свої почуття? Що я хочу  змінити? Чи позбавився я бажання покарати протилежну сторону? Що я можу зробити для того, щоб краще володіти своїми почуттями? (Наприклад, викласти їх у письмовій формі.)
7. Готовність вирішити конфлікт.
Чи дійсно я хочу вирішити конфлікт?  Чим викликана моя образа: 
- якимсь минулим неприємним інцидентом;
- якоюсь потребою, яку я ніяк не можу задовольнити;
- моєю упередженістю, у якій я ніяк не можу зізнатись собі.
8. Картографія конфлікту.
У чому полягає питання, проблема конфлікту? Хто його головні учасники? Визначте потреби кожного учасника конфлікту (тобто порушення яких інтересів призвело до виникнення конфлікту). Що слід зробити, щоб знайти розумний вихід із складної ситуації?
9. Розробка альтернатив.
Які варіанти розвитку конфлікту можна передбачити? Визначте найбільш прийнятний для всіх сторін. 
10. Переговори.
Чого я хочу добитись? Сформуйте чітке уявлення про загальний результат, тоді Ви зможете визначити свою подальшу поведінку. Як можна добитись справедливого результату, прийнятного для всіх? Чи не ігнорую я пропозиції іншої сторони? Чи не наполягаю лише на своїх доводах? Які питання я згоден включити в спільну згоду?
11. Посередництво.
Чи можемо ми самостійно вирішити проблему? Можливо, нам потрібен посередник? Хто може стати посередником у вирішенні конфлікту? Чи підходить мені роль посередника у вирішенні конфлікту? Як я маю діяти, щоб не образити жодну з конфліктуючих сторін.
12. Розширення кругозору.
Чи бачу я всю картину конфлікту, а не лише власну позицію у ньому? До чого може у майбутньому призвести заглиблення конфліктної ситуації?
Педагогічний практикум для батьків.
     1. Батькам пропонується пройти анкетування «Що таке конфлікт» (див. Коментар) та «Ваша поведінка у конфліктній ситуації».
Анкета «Ваша поведінка у конфліктній ситуації»
Дайте відповідь на запитання:
  1. Чи вважаєте Ви за необхідне піднімати тему конфліктів на батьківських зборах?
  2. Чи виникають у Вашій родині конфліктні ситуації з дітьми?
  3. Як Ви вирішуєте конфлікти?
  4. Чи можна взагалі обійтися без конфліктів?
  5. Чи можете ви поділитися досвідом виходу з конфліктних ситуацій, пов'язаних з Вашим сином або донькою?
Після анкетування батьки обмінюються досвідом щодо спілкування з дітьми-підлітками і вирішення конфліктних ситуацій.
2. Батькам пропонується обговорити ситуації.
Ситуація 1.
Після зборів незадоволені успіхами своєї дитини батьки приходять додому і вимагають від неї пояснень. Вони кажуть, що з такими оцінками після школи нікуди не візьмуть. У відповідь дитина каже: «Значить, піду працювати». Як слід вчинити батькам у цій ситуації?
Ситуація 2.
Батьки з певної мети подарували своїй дитині гроші. І іона витратила їх не за призначенням, придбала те, про що давно мріяла. Батьки обурені, а дитина на свою адресу почула чимало гнівних докорів. Врешті-решт підліток грюкає дверима і йде з дому.
Ситуація 3.
Між матір'ю і чотирнадцятирічною донькою протягом тривалого часу виникають гарячі суперечки щодо того, о котрій годині дівчина має повертатися з прогулянки додому. Мати наполягає на тому, що донька повинна бути вдома не пізніше 9 години вечора, а донька вважає, що тут взагалі неприпустимі жодні обмеження.
Ситуація 4.
Ви повертаєтесь з роботи додому і вже на сходах чуєте гучну музику, веселощі у вашій квартирі. Ви заходите до квартири і бачите свою дитину і її друзів, які веселяться. У хаті - повний безлад. Ваша дитина дивиться на Вас і каже: «Привіт! Ми трохи повеселимось! Не заперечуєш?».
Підсумки зборів.
Дорослішаючи, молодь приходить уже не в той світ, до якого ми її готували згідно зі своїм світосприйняттям. Досвід старших їй здається неприйнятним. Тож нам, батькам, слід сприймати своїх дітей і час, коли вони зростають, більш поблажливо. А конфлікти поколінь, що виникають і є невід'ємною частиною життя, можна звести до мінімуму, якщо не вимагати від дітей повного конформізму і залежності, якщо терплячіше ставитись до індивідуальних відмінності усіх членів родини. Діалог і прагнення зрозуміти одне одного - місток, який поєднує, а не розділяє старше і молоде покоління.
(Психолог  роздає батькам роздруковані пам'ятки та поради.)

Пам'ятка для батьків
Шановні тата й мами!
Конфліктна ситуація може докорінно змінити ваше життя!
Постарайтесь, щоб ці зміни були на краще. Як поводитись під час конфлікту?
  1. Перед тим, як Ви опинитесь у конфліктній ситуації, подумайте над тим, який результат від цього Ви бажаєте отримати.
  2. Упевніться в тому, що результат для Вас дійсно важливий.
  3. У конфлікті визнавайте не лише свої інтереси, але й інтереси Вашої дитини.
  4. Дотримуйтесь етики поведінки в конфліктній ситуації, вирішуйте проблему, а не зводьте рахунки.
  5. Будьте тверді і відкриті, якщо впевнені у своїй правоті.
  6. Примусьте себе чути доводи своєї дитини.
  7. Не принижуйте і не ображайте дитину для того, щоб потім не шкодувати про це.
  8. Будьте справедливими і чесними в конфлікті, не жалійте себе.
  9. Умійте вчасно зупинитися, щоб не втратити прихильність дитини.
Що робити батькам, щоб зберегти любов і повагу своїх дітей?
  1. Не слід вбачати в самостійності дитини загрозу втратити її.
  2. Пам'ятайте, що дитині потрібна не стільки самостійність, скільки право на неї.
  3. Щоб дитина виконала те, що Вам потрібно, постарайтесь зробити так, щоб вона сама цього захотіла. Не зловживайте опікою і контролем, не перевантажуйте цим дитину.
  4. Не створюйте в родині «революційну» ситуацію, а якщо створили, то прикладіть зусиль, щоб вирішити її мирним шляхом.
  5. Пам'ятайте слова Ґете: «У підлітковому віці багато людських чеснот виявляються в дивацтвах й імпульсивних вчинках».
  6. За що й проти чого веде боротьбу Ваша дитина в підлітковому віці?
  7. За те, щоб перестати бути дитиною. За припинення зазіхання на її волю. За ствердження своєї особистості серед однолітків. Проти зауважень, іронічних висловлювань щодо її фізичної дорослості.

Поради батькам
  1. Необхідно допомогти підлітку знайти компроміс душі і тіла.
  2. Усі зауваження слід робити доброзичливим, спокійним тоном, не використовуючи ярликів.
  3. Потрібно докладно познайомити підлітка з будовою та функціонуванням організму людини, підібрати відповідну літературу з цього питання.
  4. Необхідно пам'ятати, що доки розвивається тіло дитини, болить і потребує допомоги її душа.


Тема зборів:  Родина — школа любові

Мета:
1.Розширити уявлення батьків про родину як головну загальнолюдську цінність.
2.Познайомити батьків з результатами досліджень щодо впливу родинної атмосфери на розвиток моральних якостей підлітка.
3.Спонукати батьків до розмірковувань про особливості виховання дитини в родині.

Коментар:  для проведення зборів психолог заздалегідь проводить анкетування батьків і учнів з метою визначення рівня комфортності дитини в родині.
Анкета для батьків «Думки»
Кожен з батьків ставить відмітку навпроти ствердження, яке поділяє.
№ п/п
Думки
Мати
Батько
1
Вважаю, що з дитиною слід говорити, не допускаючи критики рішень батьків


2.
Вважаю, що з дітьми можна говорити про все


3
Вважаю, що самостійність дітей /допустима лише у певних межах


4
Вважаю, що дітям потрібно надавати свободу вибору в усьому


5
Вважаю, що дітям необхідно брати участь у проблемних сімейних розмовах


6
Вважаю, що неможна повідомляти дітям про суперечки між дорослими



Анкета для учнів «Це я»
Закінчіть речення.
  1. Мій улюблений колір
  2. Моє улюблене свято
  3. Мені років.
  4. Мій знак зодіаку ;
  5. На кишенькові розходи мені дають _____________грошей, 
  6. В одязі я віддаю перевагу стилю.
  7. У мене друзів.
  8. Моя улюблена група (співак/співачка)_______________
9. Я пишу вірші (так, ні) ____________.
10, Я веду щоденник (так, ні) __________.
Анкета для учнів «Моє місце в родині»
Дайте відповіді на запитання.
  1. Чи виникають у твоїй родині приводи, що призводять до суперечок, невдоволень?
  2. Твої обов'язки в родині.
  3. Чи залежить мир у родині від дітей? Поясніть свою думку.

Анкета для учнів «Моє життя в родині»

Оберіть найбільш прийнятні для вас варіанти відповідей.
1. Що б ти хотів отримати від родини, у якій живеш?
а) Доброї організації побуту;
б) радощів від спілкування;
в) спокою, захищеності.
2. Чи самотній ти в родині?
а) Так;
б) ні;
в) не знаю.
8.   Чи бажаєш ти, щоб твоя майбутня родина була схожою на твою нинішню?
а) Так;
б) ні;
в) не знаю.
4. Як ти вважаєш, що найбільше хвилює твоїх батьків у родинному житті?
а) Здоров'я дітей;
б) навчання дітей;
в) трудова участь дітей ужитті родини.
5. Яка з наведених нижче життєвих настанов є для тебе найбільш вагомою?
а) Бути матеріально забезпеченим;
б) зустріти кохання;
в) мати багато друзів;
г) реалізувати власні інтелектуальні можливості.
6. Чи є в тебе таємниці від родини?
а) Так;
б) ні.
7. Чим для тебе є вечір, проведений вдома?
а) Радість спілкування;
б) нагода бути самим собою;
в) мука, нудьгування.
8. Чи знайомий ти з моральними та матеріальними проблемами, що існують у твоїй родині?
а) Так;
б) ні.
На екран спроектовано  вислови: «Вся сім'я вмісті, так і душа на місці» «Не потрібен і клад, коли в родині лад» «Не буде добра, коли в родині ворожнеча»

Хід засідання

У теплому родинному колі

Кожна людина все своє життя проводить в родині. Спочатку в батьківській, потім у своїй власній, а потім, буває, в родині своїх дітей. З часом склад родини змінюється, стають іншими обов'язки її членів, піклування. Ми рідко замислюємось про значення звичних слів: «мир», «родина». Проте мир на Землі, мир у державі розпочинається з миру в родині. Родина - це школа любові для дорослих і дітей. У родині люди стають особистостями, унікальними і неповторними. У метушні повсякденного життя мине завжди встигаємо поговорити одне з одним. А якщо випадає вільна хвилина, ми дуже довго шукаємо привід для розмови.
Як ми, батьки, спілкуємось із дітьми, чи вважаємо їх повноправними членами родини?
(Психолог  знайомить батьків з висновками, зробленими на основі анкети «Думки».)
Колись у старовину існувала традиція: вся родина збиралась за столом. В основі цього звичаю покладено прагнення об'єднати усіх членів родини, щоб не втрачати духовний зв'язок поколінь. Про стіл казали: «У дім прийшов - усіх навколо себе зібрав». Отже, не пожалійте і ви, шановні батьки, сил і часу для того, щоб зібратися разом із дітьми і поспілкуватись. Слід зібратись разом, щоб очі бачили, а серце відчувало: це рідне для усіх вас родинне коло, ваша відрада й опора.
Дитина - дзеркало батьків
Психологи та соціологи не раз задавались проблемою порівняння характерів та особливостей родинних стосунків з рівнем моральної вихованості, і неодмінно виявлялось, що між першим та другим існує чіткий зв'язок. Можна навіть визначити різні групи родин і відповідно різні типи поведінки підлітків. Ось два головні признаки, що характеризують родину:
  1. гармонійність відносин у родині;
  2. особливості виховних зусиль батьків.
Проведені дослідження дозволили визначити кілька груп родин.
У родинах першої групи взаємовідносини між батьками і дітьми
будуються на взаємній повазі, піклуванні одне про одного, доброзичливості. Протиріччя, що виникають у таких родинах, нетривалі і вирішуються без конфліктів.
Ці родини підтримують тісний зв'язок з ліцеєм, батьки і вчителі діють спільно. У підлітків, які виховуються в таких родинах, можна виділити наступні загальні риси характеру і поведінки: товариськість, доброзичливе ставлення до оточуючих, колективізм, повага до старших.
Друга група родин. Тут також спостерігається узгодженість родинних відносин, але, на відміну під першої групи, ставлення до виховання підлітків більш пасивне. Взаємовідношення між батьками і дітьми можна скоріше назвати співіснуванням. У таких родинах авторитет батьків невисокий. У підлітків із родин даної групи разом з певними позитивними якостями можна спостерігати і негативні: лінь, упертість, лицемірство.
Третя група родин. Найбільш характерна риса - конфлікти. У педагогічному плані такі батьки неспроможні, а діти, що виховуються в таких родинах, часто відносяться до категорії «важких».
Четверта група родин. Це родини, в яких нікого не хвилює внутрішній світ дитини. їхнє головне правило: «Щоб навчався відмінно і поводився пристойно». Стосунки між батьками і дітьми позбавлені близькості, взаєморозуміння. І результат такого виховання - повне не сприймання дитиною моральних норм своєї родини.
Отже, шановні батьки, ви маєте завжди пам'ятати, що моральне обличчя дитини - її погляди, ставлення до людей - головним чином залежать від того, яким підліток бачить своїх батьків удома, у родині. Дитина - це дзеркало, у якому його батьки можуть побачити самих себе.
Чому підлітки часто невідверті з батьками

Ваша дитина може бути впевненою, що батьки - її найкращі друзі, але при цьому мало про що їм розповідати. Вона не любить говорити про власні справи ані вдома, ані в школі. Можливо, це взагалі риса характеру, притаманна всім членам родини, людям, що звикли самостійно вирішувати свої проблеми, не жаліючись. Син перестає ділитися З батьками, він довіряється другові: або той помітно впливає на нього, користується у нього авторитетом, або із ним легше розмовляти.
У таких випадках батьки часто починають зловживати своїми правами і роздувати трагедію з кожної таємниці, яку діти їм не довірили. Розгубившись, батьки не відрізняють довіри від відвертості, їм здається: якщо підліток довго приховує таємницю, значить вони назавжди втратили його довіру.
Якщо діти ніколи не відчували довіри до батьків, значить, тато або мама не зуміли її завоювати, і напевне дорослі одержать поразку нині, коли у підлітків настав час заводити серйозні стосунки. Марно намагатися знову перебудовувати відносини на основі взаєморозуміння, яке діти вже знайшли в іншому місці. Якщо ж батьки завжди були друзями своїх дітей і все залишилось по-старому, їм буде зрозуміла потреба підлітків довіритись одне одному.
Підліток, упевнений у батьківській делікатності, не буде перед ними прикидатися безтурботним, коли засмучений, і вони, не знаючи імен та фактів, усе одно допоможуть йому своєю впевненою, дружньою присутністю.
У миті безнадійного відчаю, коли наші діти беззахисні перед стражданням, спокійна домашня обстановка, теплі стосунки батьків особливо допоможуть їм віднайти впевненість, зрозуміти, що немає нічого непоправимого. Відвертість, потреба розповісти докладно, «як це було», притаманна дитині, доки вона мала і їй необхідно поділитися своїм занепокоєнням із тим, хто допоможе правильно зрозуміти події. Але не можна претендувати на відвертість підлітка, який вважає за краще розмірковувати самостійно і, напевне, на самоті переживає свої проблеми як через сором'язливість, так і через вікову самовпевненість, упевненість у тому, що здатен розібратися в усьому сам, без допомоги дорослих.
Підлітки часто бояться порад батьків, продиктованих життєвим досвідом. Вони не хочуть чути, що муки кохання пройдуть, що на зміну йому прийде забуття і байдужість, адже не бажають, щоб це відбулося.
Дорослі іноді припускаються жахливої помилки, жартуючи над емоційним станом дітей. Навіть досить освічені батьки дозволяють глузувати над закоханістю дітей, робити образливі натяки, розмовляти про це в іронічному тоні зі своїми друзями та родичами. Ці, негідні розумної дорослої людини, вчинки не лише підривають довіру дитини до батьків, але й назавжди відвертають її від родини і домівки.
Методи батьківського контролю і виховання
Вчені-психологи визначили чотири основні методи родинного виховання дітей: автократичний, авторитетний і в той же час демократичний, ліберальний та хаотичний.
У чому ж полягають ці методи?
Автократичний - усі рішення, що стосуються дітей, приймають виключно батьки.
Демократичний (авторитетний) - рішення приймаються батьками разом із дітьми.
Ліберальний - при прийнятті рішення останнє слово, як правило, залишається за підлітком.
Хаотичний - застосовуються усі попередні методи в залежності від конкретної ситуації.
Найкращим для взаєморозуміння між батьками і підлітками є демократичний (авторитетний) метод виховання. Його можна вважати так званою «золотою серединою» між двома крайностями - авторитарним та ліберальним стилями. Цей стиль у найбільшій мірі сприяє формуванню у дитини самостійності, активності, ініціативи і соціальної відповідальності. Поведінка підлітка спрямовується у цьому випадку послідовно і разом із цим раціонально і вільно:
  • батьки завжди пояснюють мотиви своїх вимог і заохочують підлітка до їх обговорення;
  • батьківська влада застосовується лише у випадку необхідності;
  • батьки цінують в дитині як слухняність, так і незалежність;
  • батьки встановлюють правила і наполягають на їхньому дотриманні, але не вважають себе за непогрішимих осіб;
  • батьки прислухаються до думки дитини, але не діють лише за її бажанням.
Демократичний стиль виховання найбільш позитивно впливає на підлітків. Батьки в таких родинах користуються владою, але виявляють своє піклування і дають добрі поради. Звичайною мірою дисциплінарного впливу є розмова з підлітком. У результаті в родині встановлюється атмосфера довіри, поваги і тепла. У дітей виховується самостійність, здатність у будь-якій ситуації приймати правильне рішення, товариськість і комунікабельність у відношенні З оточуючими.
Якими ж хочуть бачити підлітки своїх батьків? Як свідчать результати опитувань, проведених у різних країнах, підлітки 
мріють про таких батьків, які:
  • цікавляться ними й готові допомогти, якщо потрібно;
  • вислухають і стараються зрозуміти;
  • дають відчути, що вони люблять своїх дітей;
  • висловлюють своє схвалення;
  • приймають підлітка таким, який він є - з усіма недоліками і помилками;
  • довіряють дитині і вірять у її можливості;
  • ставляться до підлітка як до дорослої людини;
  • веселі, завжди у доброму гуморі, уміють створити теплу атмосферу вдома і подають гарний приклад.
Педагогічний практикум для батьків. 
1.  Батькам пропонується заповнити анкету (або колективно вибрати відповідь).
Анкета для батьків «Життя Вашої дитини в родині»
Оберіть найбільш прийнятні для вас варіанти відповідей. 
І)  Як ви гадаєте, чого очікує Ваша дитина від родини, в якій живе? 
а)       доброї організації побуту;
б) радощів від спілкування;
в) спокою, захищеності.
2) Що найбільш вас хвилює?
а) здоров'я дитини;
б) навчання дитини;
в) трудова участь дитини в житті родини.
3) Чи самотня Ваша дитина в родині?
а) так;
б) ні;
в) не знаю.
4) Як Ви гадаєте, чи забажає дитина, щоб її майбутня родина була схожа на Вашу?
а) так;
б) ні;
в) не знаю.
5) Яка з наведених нижче життєвих настанов є, на Ваш погляд, для дитини найбільш вагомою?
а) бути матеріально забезпеченим;
б) зустріти кохання;
в) мати багато друзів;
г) реалізувати власні інтелектуальні можливості.
6) Чи знайома Ваша дитина з тими моральними і матеріальними проблемами, що існують в родині?
а) так;
б) ні.
7) Чи є у Вашої дитини особисті таємниці, які вона приховує від родини?
а) так;
б) ні;
8) Що для Вашої дитини вечір, проведений вдома?
а) радість спілкування;
б) нагода бути самим собою;
в) мука та нудьгування.
Після заповнення батьками анкети класний керівник пропонує їм ознайомитись з відповідями їхніх дітей на анкету «Моє життя в родині».

  1. Батькам пропонується обговорити ситуації.
Ситуація 1.
Ваша донька зробила модну стрижку, відрізавши косу. Наша реакція?
Ситуація 2.
Син привів додому великого дворового собаку. Ваші дії?
Ситуація 3.
Вашій донці запропонували роботу за кордоном у якості фотомоделі. Як ви вчините?
Ситуація 4.
Ви дізналися, що син приховує від Вас, що потоваришував із дівчинкою? Ваша реакція?
  1. Батькам пропонується заповнити анкету.

Анкета для батьків «Чи знаю я свою дитину?»

  1. Улюблений колір Вашої дитини?
  2. Улюблене свято? 
  3. Скільки Вашій дитині років? 
  4. До якого знаку зодіаку належить Ваша дитина?
  5. Скільки грошей Ви даєте дитині на кишенькові розходи?
  6. Якому стилю Ваша дитина віддає перевагу в одязі?
  7. Скільки друзів у Вашої дитини?
  8. Яка улюблена група (співак/співачка) Вашої дитини? 
  9. Чи пише Ваша дитина вірші? 
  10.  Чи веде Ваша дитина щоденник?
Після заповнення батьками анкети, психолог роздає їм анкети їхніх дітей. Батьки порівнюють свої відповіді з відповідями дітей.
Підсумки засідання.
Світло у вікні будинку... Які почуття воно викликає у наших дітей? Радість, що на тебе чекають? Щасливе зітхання: Ну от я і вдома»; роздратування: «Ну чого їм не спиться, що їм треба від мене!»; побоювання: «Як пройти тихенько, щоб обійшлось без скандалу та галасу»? Яка із цих думок виникне у вашої дитини, коли вона стане на поріг рідної домівки, - залежить саме від вас, батьки, від вашого вміння знайти компроміс у відносинах із нею, допомогти порадою і зарадити у біді.
Тема засідання: Вік першого кохання.
Мета:        
      1. Визначити цілі статевого виховання підлітків. 
      2. Розповісти батькам про особливості сексуального розвитку і статевого дозрівання підлітків, психологічні особливості хлопців та дівчат. 
      3. Допомогти батькам сформувати у дітей високоморальне ставлення до протилежної статі і підготувати їх до майбутнього родинного життя.

Коментар: для проведення зборів психолог заздалегідь проводить анкетування учнів.
Анкета для учнів «Моє бачення чоловічої та жіночої ролей»
  •     Які риси характеру та особливості поведінки притаманні дорослій людині?
  • Чи вважаєш ти себе дорослою людиною?
  • Чи поділяють твою впевненість у цьому твої батьки?
  •     Чи легко тобі спілкуватися з однолітками протилежної статі?
  •     Чи є у тебе друзі протилежної статі? Якщо так, то які інтереси вас поєднують?
  •      Як ти вважаєш, спілкування між хлопцями та дівчатами має відрізнятися від спілкування всередині хлопчачого або дівочого колективу? Чому?
  • Чи вважаєш ти, що жінка і чоловік рівні у всьому?
Анкета для учнів «Що це - кохання?»
  • Що таке кохання? Чи згоден ти, що в основі кохання покладена ідеалізація?
  • Чи може людина побороти власний потяг до іншої особи?
• Що в коханні має переважати? Які відносини?  У кохання свої ступені. Назви їх.
Хід засідання
Бесіда.
Чи потрібне інтимне виховання?

Соціально-психологічна практика показує, що проблеми неправильної міжособової взаємодії з однолітками протилежної статі за кількістю посідають основне місце В ряді консультативних запитів молоді віком від 14 до 25 років. У час активного самовизначення підлітки стикаються зі стереотипами та помилками стосовно представників протилежної статі. Спотворене сприйняття партнера в подальшому переходить у проблеми «обманутих очікувань», «несправджених сподівань», «втрачених ілюзій», «сплюндрованих почуттів», «розтоптаного кохання».
Сьогодні в суспільстві склалася переломна ситуація, коли існуючі традиційні стереотипи маскулінності (чоловічої ролі) та феменінності (жіночої ролі) вже застаріли, а нові, сучасні, ще не встигли достатньо сформуватися. У такій ситуації гостріше, ніж у стабільній культурі, перед молодим поколінням постають питання вибору статево рольової ідентичності, адекватного формування уявлень про міжособові емоційно значимі стосунки, про особові риси та характеристики майбутнього статевого або шлюбного партнера. Позитивне розв'язання цих питань багато в чому залежить під родинного виховання дитини, позиції батьків.
Сучасні підлітки знають дуже багато про навколишнім світ, проблеми освоєння космічного простору, атомну енергію і багато чого іншого, але часто не мають достатніх знань про функціонування свого організму, фізіологічні і психологічні особливості, відмінності між представниками чоловічої та жіночої статей, про специфіку їх взаємовідносин у різний вік та ін. Проте, знання цього роду дуже необхідні дитині, яка вступає на шлях дорослішання.
Для того щоб дати правильний напрямок розвитку знань, поглядів та переконань підлітків у сфері між статевих стосунків, у питаннях підготовки їх до родинного життя, батькам необхідно знати й враховувати деякі особливості розвитку дитини
Мета статевого виховання

Мета статевого виховання - оволодіння представниками підростаючого покоління моральною культурою в сфері взаємовідносин статей. Це означає, по-перше, розуміння підлітком суспільного інтересу, покладеного в його взаємовідносини з іншою статтю; по-друге, вміння знаходити правильне рішення конкретних моральних проблем, що виникають у сфері цих взаємовідносин.
Дотримання моральних норм дозволяє зберегти здоров'я. Здоров'я - одна з головних цінностей людини, і його збереження - важлива суспільна задача. Перед усім - це профілактика венеричних захворювань.
Після того як підліток отримав початкове уявлення про статеве життя, він має дізнатись і про шкоду для здоров'я завчасних статевих відносин.
Особливості статевого розвитку хлопчиків та дівчаток

Психологи давно помітили цікавий характер зміни складу юнацької середи. Спочатку вона представляє розрізнені одностатеві групи, потім ці групи змішуються, і нарешті створюються вже достатньо сталі пари юнаків та дівчат. Остання зміна зумовлена завершенням статевого розвитку.
Головні складності цього періоду пов'язані з тим, що підлітки біологічно дозрівають раніше, ніж інтелектуально та соціально, і з тим, що дівчата дорослішають раніше за хлопців.
Темп і початок статевого дозрівання у підлітків різняться. Хлопчики і дівчатка холеричного темпераменту раніше дозрівають і більш рішучі, активні в статевому відношенні, їх важче запевнити у чомусь, якщо вони закохані і готові прийняти рішення, яке приводить батьків у жах. З юнаком холеричного темпераменту потрібно поводитись особливо терпляче, доброзичливо. У поєднанні з високим батьківським авторитетом це може вплинути на його поведінку.
Сангвінік дозріває в статевому відношенні в нормальні терміни. Він досить комунікабельний і нерідко схильний до легковажних вчинків, легко знайомиться, частіше заводить сумнівні зв'язки. Для нього притаманна необдуманість вчинків, швидке прийняття рішень. Такі хлопці та дівчата потребують особливої уваги та контролю з боку батьків.
Підлітки флегматичного темпераменту замкнуті, потайливі. І хоча у фізичному та статевому розвитку вони нерідко відстають від однолітків, більш спокійні та стримані у відносинах між статями, флегматики також потребують уваги й розуміння батьків, оскільки до таких дітей найбільше підходить приказка: «У тихому болоті чорти водяться». Іноді саме флегматики роблять батькам неприємні сюрпризи.
Різні темпи статевого дозрівання - різне виховання. Припустімо, що у вас донька або син - флегматики. У них відсутнє або слабо виражене еротичне відчуття. У них немає потягу до протилежної статі. Вони в цьому сенсі біологічно та, відповідно, психологічно спокійні. Отже, певною мірою батьки не тривожаться.
А от скажімо, холеричний темперамент «гарантує» напруженість переживань. У таких юнаків та дівчат все виражено сильно: негативізм, прагнення до самостійності. Вони більш радикальні, підчас бувають агресивні. У них багато сил, і вони не завжди знають, як ними розпорядитись. Якщо вони захоплені гнівом, то дуже, якщо кохають, то міцно, якщо прагнуть чогось, то нестримано.
Важливо, щоб високі енергетичні можливості були спрямовані правильно. Корисно зацікавити дітей спортом, і тоді їхня енергія використовуватиметься природно і продуктивно. Активність слід спрямовувати на досягнення цікавих і важких цілей. Тоді підлітки зайняті, витрачають свої сили, часто чого досягають і задоволені. Для них небезпечна бездіяльність, безцільність проведення часу.- тут може виявитись і сексуальна спрямованість їхніх інтересів.
Ті чи інші властивості темпераменту самі по собі зовсім не біда, а генетична даність. Питання лише в тому, на що буде використана енергетична міць.
Так чи інакше, входження в юнацький вік супроводжується у багатьох хлопчиків зростанням еротичних інтересів, що проявляється у надмірній закоханості, яка, до речі, буде носити досить парадоксальний характер. Річ у тому, що в юності спостерігається дуже різке протиставлення кохання та сексу як «високого» та «брудного». Саме тому часто хлопець не відчуває потягу до дівчини, яку кохає, і не кохає дівчину, до якої його тягне.
Як вже зазначалось вище, дівчата дозрівають раніше, ніж хлопці. Дівчата в період своєї закоханості особливо гостро потребують співчування, розуміння. В силу підвищеної емоційності, вони більш уразливі, образливі, прискіпливі до себе, своєї зовнішності. Але в той же час дівчина, яка пережила справжнє почуття, буде все життя уникати випадкових зв'язків, легких стосунків і шукати кохання, що піднімає людину над звичайним життям.
Про що і як слід говорити з дитиною

Для того, щоб дитина зростала гармонійною особистістю, перспективною і не закомплексованою, здоровою, вона має сформувати для себе чітке визначення моральності, усвідомити свою роль як представника певної статі, навчитися спілкуватися з особами іншої статі, не відчуваючи дискомфорту і зберігаючи моральну чистоту стосунків. У майбутньому це стане запорукою її успіху і в суспільному, і в особистому житті.
Отже, завдання батьків - допомогти підлітку у цій нелегкій справі. Звісно, кожна мати і кожен батько розуміють важливість інтимного виховання і бажають своїй доньці чи сину щастя. Але питання сексуального виховання часто так і залишаються для підлітка без відповідей. Чому? Тому що батьки просто не знають, як порушити цю делікатну тему,
як слід обговорити її з власною дитиною, і уникають зайвої, на їхній погляд, бесіди. Тож підліток залишається сам на сам зі своїми страхами, невпевненістю, цікавістю, зайвими комплексами. Родинне табу на «дорослі» теми штовхає дитину шукати «вчителів» поза рідною домівкою. І отримана в такий спосіб сексуальна «освіта», як правило, є згубною.
Тож чи не краще дати дитині правильні відповіді на її запитання і своєю батьківською любов'ю та піклуванням врятувати від лиха. Взаєморозуміння - безумовно, головна умова будь-яких відносин, тим більше родинних. Якщо воно є, вам легше буде обговорити з дитиною інтимні питання і сформувати у неї правильний погляд на їх вирішення.
Якщо розмова заходить про сексуальні стосунки, слухайте дитину уважно, відклавши всі справи. Якщо розмова виникла в неслушну мить, перенесіть її, але так, щоб не здавалось, що ви уникаєте теми. Важливо показати підлітку вашу зацікавленість - відкладіть газету, вимкніть телевізор, не позіхайте і не поглядайте на годинник. Не треба підганяти дитину, «витискуючи» з неї більше, ніж вона хоче сказати.
Дайте дитині зрозуміти, що слухаєте її уважно, час від часу щось уточнюючи, перепитуючи, показуючи, що ви не загубили нитку бесіди. Такий «зворотний зв'язок» заохочує підлітка на продовження розмови.

Обговорюючи з дитиною питання сексуальності, уникайте жартів, використовуйте позитивні методи комунікації, засновані на заохочуванні та «зворотному зв'язку». Негативні методи спілкування можуть закріпити у свідомості підлітка насторожене ставлення до проблем статі і тим самим зашкодити розвитку його нормальної сексуальності. Не чекайте, що підліток розкриє перед вами всі карти, не дивуйтесь і не засмучуйтесь, якщо він поспішить піти, як тільки ви заговорите «про це». Добре вже, що він побачив нашу готовність до розмови, можливо, пізніше він повернеться до неї.
Не починайте «від Адама». Якщо ви збираєтесь говорити з дитиною про те, як запобігти вагітності, то говоріть відразу про контрацептивні засоби, а не про пташок та бджілок - інакше, коли ви дійдете до суті проблеми, підлітка вже напевне не буде в кімнаті.
Будуйте фрази так, щоб вони починались з «я», або «мені» («Я гадаю, я вважаю, мені здається...»). Висловлювання, що розпочинаються зі слова «ти», носять атакуючий характер і викликають бажання оправдатися, заперечувати: це швидко руйнує контакт.
По можливості формулюйте свої висловлювання в форму стверджень, а не запитань, оскільки запитання часто сприймаються як пастки. Наприклад, коли ви запитуєте доньку: «Чому ти ні з ким не зустрічаєшся, окрім Сергійка?», вас зовсім не цікавить, чому саме цього хлопця обрала донька. Цим запитанням ви висловлюєте своє незадоволення, не цікавлячись її думкою. Замість цього запитання доречно було б зазначити: «Мені здається, що дівчата твого віку не обмежуються одним другом».
Якщо розмова набуває конфліктного характеру, всіма зусиллями уникайте «абсолютних» категорій типу «завжди», «ніколи», «щоразу». Ці поняття взагалі слід використовувати обережно, адже вони неодмінно викликають заперечення у того, кому адресовані.
Дівчата, як правило, випереджають хлопчиків у фізичному, статевому та психічному розвитку на 2-3 роки. Донька раніше стає дівчиною, ніж син - юнаком. Якщо дівчинка товаришує з хлопчиком свого віку, батьки можуть бути більш стримані в питаннях статевого просвітництва. У дружбі зі старшим хлопчиком не слід бачити неодмінно щось погане, але тут варто відверто розмовляти з донькою про правильну статеву поведінку.
Перше кохання дитини: дозволити чи заборонити?
Взаємостосунки хлопців та дівчат у підлітковому віці стикаються з багатьма моральними проблемами. Підлітки потребують допомоги дорослих (не в заборонах, а в допомозі!), передусім батьків. Проте одночасно молодь хоче - і має право - відгородити свій інтимний світ від безцеремонного втручання й підглядування. Наберіться мудрості, не робіть цього, тоді ступінь довіри до вас з боку дітей буде вищим.
Поставтесь із розумінням до того, що ваша дитина прагне спілкуватися з протилежною статтю: так вона здобуває безцінний соціальний досвід, без якого навряд чи буде надалі щасливою.
Підтримайте прагнення дитини в період закоханості мати гарний вигляд. Придбайте їй нову сукню, сорочку, джинси, запевніть підлітка, що він гарний, тож не може не сподобатись.
Якщо дитина розчарована, переживає нещасне кохання, спробуйте пояснити їй, що ця біда (а для дитини це дійсно може стати бідою) обов'язково минеться, що життя нагороджує тих, хто не пасує перед труднощами та вміє боротися із ними. Підтримайте дитину.
Вилучіть із практики родинного виховання нотації, глузування, натяки, вистежування. Все це принижує дитину, викликає у неї відразу, замкнутість, штовхає на негідні вчинки.
Запросіть до себе додому друга (подругу) вашої доньки (сина). Поспілкуйтесь з предметом романтичних мрій вашої дитини. Але не ставтесь до нього як слідчий чи прокурор! Знайдіть цікаві теми, сходіть куди-небудь.

Педагогічний практикум.
  1. Психолог обговорює з батьками результати анкетування учнів. 
  2. Батькам пропонуються на обговорення питання:

Як сформувати у хлопчика правильне ставлення до Жінки?

Думка психолога. Якщо хлопець не привчений з дитинства ставитись із повагою до жінки, якщо він може позволити собі в її присутності нецензурні вислови, він вихований. Невихований взагалі, і в сексуальному відношенні зокрема. У вихованні правильного ставлення до жінки найбільшу роль відіграє особистий приклад батька. Потрібно говорити синові правильні речі, але ціна їм - копійка, якщо, закінчивши повчання, чоловік кидається на дружину з лайкою. Фраза батька, що звертається до сина: «Ти що розхнюпився, як баба», і подібні до неї не сприяють формуванню поважного ставлення до жінки.

Що, на ваш погляд, найбільш важливе в інтимному вихованні дівчинки?

Думка психолога. Багато хто з батьків погодяться, що найважливіше для дівчинки - цнотливість. Причому, не  фізіологічна цнотливість як така, а цнотливість думок, зустрічей, стосунків. Щоб ані в друга, ані в приятеля, ані, тим більше, у випадкового знайомого не виникло й думки про те, що з цією дівчиною йому буде легко добитися інтимної близькості. Часто неправильна поведінка дівчат призводить до серйозних психічних травм, зґвалтувань, чималим бідам, зламаної особистості.
Підсумки засідання.
Озброїти дітей достовірними знаннями про природу сексуальності, контрацепції, про профілактику статевих інфекцій, захистити від рокових помилок - завдання батьків. 



Тема засідання. Вікові проблеми підлітків.
Мета:       
Познайомити батьків з психологічними віковими особливостями підлітків.
2. Обговорити з батьками основні проблеми, з якими стикаються діти у підлітковому віці.
3.  Допомогти батькам визначити правильні методи виховання підлітків.
Коментар: для проведення зборів психолог заздалегідь проводить анкетування та тестування учнів.
Анкета для учнів «Ти і твоя родина».
Із ким у родині ти найбільш дружний?
Кому з рідних довіряєш свої таємниці?
Чи все про тебе знають батьки?
Чи розуміють тебе батько та мама?
Чи завжди батьки поводяться з тобою справедливо?
Якщо тобі погано, кому ти довіриш свої почуття?
До кого звернешся, якщо потрапиш у біду?
Анкета для учнів «Моя думка про себе»
Чи подобається тобі власне ім'я?
Чи вважаєш ти себе привабливим?
Чи відчуваєш ти труднощі при спілкуванні з однолітками?
Які емоції ти переживаєш найчастіше?
Чи задовольняють тебе твої стосунки з батьками?
Чи хотів би ти щось змінити у своїх стосунках з батьками? Що саме?
Тест «Готовність дитини до саморозвитку».
Визначте знаком (+) або знаком (—) наявність чи відсутність у себе наведених нижче якостей.
У мене часто з'являється бажання більше дізнатися про себе.
Я вважаю, що мені не потрібно в чомусь змінюватись.
Я впевнений у своїх силах.
Я вірю, що все задумане мною, здійсниться.
У мене немає бажання дізнатися про свої плюси та мінуси.
У моїх планах, я частіше сподіваюсь на успіх, ніж на поразку.
Я хочу краще та ефективніше працювати.
Я вмію примусити себе, коли потрібно.
Мої невдачі багато в чому пов'язані з невмінням щось робити.
10) Я цікавлюсь думкою інших про мої якості та можливості.
Мені важко самостійно досягти задуманого і виховати себе.
У будь-якій справі я не боюся невдачі й помилок.
13)    Мої якості та вміння відповідають вимогам навчання.
14) Обставини сильніші за мене, навіть якщо я дуже хочу щось зробити.
Ключ до тесту:

1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
+
-
+
+
-
-
+
+
+
+
-
+
-
-
Результати тестування:
10—14 відповідей співпадають з ключем: Учень готовий до саморозвитку, йому притаманні урівноваженість, самостійність, упевненість.
6—9 відповідей співпадають з ключем: Учень прагне більше дізнатися про себе, випробувати свої можливості на практиці.
1—5 відповідей співпадають з ключем: Учню потрібна допомога і підтримка дорослих, він не готовий до саморозвитку.
Хід засідання
Бесіда.
Який період підліткового віку вважається найскладнішим?
Найскладнішим у житті підлітка виявляється час, що припадає на 13-15 років. Саме в ці роки сумніви у власних можливостях і відчуття неповноцінності набувають найбільшої сили. Підліток відчуває постійний тиск збоку дорослих й одночасно прискіпливе ставлення однолітків. Якщо ти вже зарахував себе до категорії дурнів і невдачників, то навіть маленьке неприйняття з боку оточуючих або жарт на спою адресу набувають для нього великого значення. Дуже болісно дитина переживає такі ситуації: ніхто не запросив її на важливий захід, ніхто не схотів сісти поруч за парту, вранці вони виявила на обличчі нові прищі... Багатьом хлопчикам та дівчатам доводиться стикатися з подібними ситуаціями протягом всього підліткового періоду.
Задачі, які має вирішити підліток
Американський психолог Роберт Хевінхерст визначив наступні задачі розвитку дитини підліткового віку.
Прийняття власної зовнішності й уміння ефективно володіти тілом.
Формування нових і більш зрілих стосунків з однолітками обох статей.
Прийняття чоловічої або жіночої соціально-сексуальної ролі.
Досягнення емоційної незалежності від батьків та інших дорослих.
Підготовка до трудової діяльності, що могла б забезпечити економічну незалежність.
Підготовка до власного сімейного життя.
Поява бажання нести соціальну відповідальність і розвиток відповідної поведінки.
Формування системи цінностей та етичний принципів, якими можна керуватися у житті, тобто формування власної ідеології.
Вісім задач підліткового життя створюють чітку послідовність. І не дивно. Навички, здобуті при вирішенні попередньої задачі, знадобляться для вирішення наступної.
Результатами вирішення всіх завдань юності є настання зрілості. Якщо людині це не вдалося, вона буде завжди відчувати ускладнення в стосунках з оточуючими.
У чому ж конкретно полягає вирішення вищезгаданих задач?
Прийняття власної зовнішності. У підлітковому віці людині притаманно занадто перейматися з приводу своїх фізичних даних. То зріст дуже маленький, то, навпаки, занадто високий, то маса тіла недосконала. Підлітку необхідно прийняти свій вигляд та зміни, що відбуваються в організмі, а також навчитися доглядати своє тіло й ефективно володіти ним під час занять спортом, виконання фізичної роботи, відпочинку.
Формування нових стосунків. Дитячі дружба та інтереси між однолітками однієї статі у підлітковому віці змінюються на різностатеву дружбу. Хлопчики все ще штовхають дівчаток, смикають їх за кіски замість того, щоб подати їм пальто? Значить, вони ще не подорослішали. Час навчатися мистецтву спілкування й поведінки з представниками протилежної статі.
Прийняття соціально-сексуальної ролі. Який вигляд має чоловік, а який - жінка? Як вони мають поводитись? Ким мають стати ужитті? Підлітку потрібно навчитися більш дорослих стосунків з однолітками. Подумати, наприклад, про те, що являє собою чоловіча або жіноча роль у родині. Поговоріть із дітьми, вони вам точно вкажуть, ким хто є у світі дорослих.
Досягнення емоційної незалежності. Підліток має сформувати стосунки, засновані на взаєморозумінні, прив'язаності та повазі, але вільні від емоційної залежності. Підлітки, що постають проти батьків та інших дорослих і розв'язують із ними конфлікти, мають навчитися краще розуміти самих себе й старших, уміти розбиратися в причинах конфліктів.
Підготовка до трудової діяльності. Одна з головних задач юності - вибір професії й досягнення економічної незалежності. Перша частина цієї задачі полягає для дитини її тому, щоб з'ясувати, чого вона хоче від життя. Друга частина - вибір професії, навчання і початок трудової діяльності.
Підготовка до власного сімейного життя. Більшість хлопчиків і дівчаток прагнуть створити у майбутньому щасливу родину. Напевне, вони ще не замислюються над цим серйозно, але своє майбутнє бачать саме таким. І результатом вирішення цієї задачі, як правило, є наслідування прикладу родинного життя своїх батьків. Дівчата беруть приклад з матерів, а хлопці - з батьків.
Отже, підлітковий вік - дуже складний період життя вашої дитини, як у фізіологічному та психологічному відношенні, так і у соціальному.
Як допомогти дитині вирішити проблеми?
Період юності, як зазначалось вище, найболісніший у житті, супроводжується швидкими фізіологічними й емоційними змінами.
Чотирнадцять - шістнадцять років - найважчі місяці в житті. Саме в цей час невпевненість у собі і й відчуття неповноцінності досягає піку при максимальному тиску соціальної середовища.
Самооцінка підлітка майже повністю залежить від схвалення чи несхвалення групи однолітків. Батькам необхідно зберігати контакт з підлітком у ці складні роки. Особливо це важливо тоді, коли, здавалося б, мила й щаслива дитина буквально на очах перетворюється на дратівливого чотирнадцятирічного анархіста. Взаємними образами та криками нічого не добитися. Одна з головних помилок батьків - це безкінечні словесні баталії з дітьми, що призводять лише до стресів та втрати взаєморозуміння. Тож не сперечайтесь з вашими дітьми. Не робіть їх об'єктом постійних загроз, несправедливих звинувачень і образ, а головне, не дошкуляйте їм постійними причіпками. Діти, що вступили у підлітковий вік, особливо не переносять цього, обираючи для себе характерний спосіб захисту: стають наче глухими. Найкращий спосіб погіршити стосунки з донькою або сином - ходити за ними по п'ятах, повторюючи одні й ті самі зауваження з регулярністю годинникової зозулі.
Батьківський гнів не виправляє підлітків. Необхідно, використовуючи обставини, якими б вони не були, впливати на їх поведінку, поєднуючи її із закликами до любові, співпраці та взаємним поступкам. Не зовсім великий арсенал - але це все, чим ми озброєні.
Важлива підготовка дітей до складнощів, які очікують їх у перехідному віці. Нам не вдається достатньо підготувати їх до тиску соціального середовища,  до фізіологічних змін, що чекають на них з переходом у статеву зрілість. Замість цього ми відпускаємо їх, необізнаних, небезпечним шляхом.
Ми маємо поставити перед собою мету: допомогти нашим дітям уникнути зустрічі з «вовками», які можуть їх проковтнути. Присвятіть дитині хоча б день, вийдіть разом із нею на прогулянку, змініть обстановку і поговоріть про все, що може очікувати на неї в недалекому майбутньому. Такі бесіди особливо корисні перед початком статевого дозрівання, до них необхідно готуватися, адже вам буде потрібно зачепити гострі теми підліткового віку.
Найбільш поширена помилка батьків 14-15-річних дітей - це відмова визнавати їхню незалежність та зрілість. Нам хочеться притиснути до себе улюблене дитя, не дивлячись на те, що воно рветься на волю. Ми намагаємось приймати за них рішення, дбайливо прикривати їх крилами і перешкоджати найменшій можливості падіння. Але, вчиняючи так, ми підштовхуємо підлітків на один із хибних шляхів: або пасивно сприймати наш захист, залишаючись до зрілого віку залежними від батьків «дітьми», або постати у великому обуренні, відвертаючи будь-яке наше втручання у своє життя. У першому випадку діти можуть стати моральними каліками, а в другому - перетворитися на розлючених людей, готових у будь-яких невдачах звинувачувати всіх підряд, відмовляючись від родинних зв'язків, що насправді так потрібні кожному з нас.
Що потрібно робити батькам, щоб полегшити перехідний вік дитини?
Головна проблема підліткового віку - конфліктність. Звичайно, терпіти хамство власної дитини дуже важко. Так і хочеться дати грубіянові гідну відсіч й поставити його на місце. Та чи буде від цього, зиск? Адже ми, дорослі, чудово знаємо: будь-яке загострення стосунків лише підливає масла у вогонь. Будьте мудрішими, не провокуйте свою дитину на грубість. У цьому вам допоможуть наступні правила поведінки в даній ситуації.
Дайте свободу. Спокійно погодьтеся з думкою, що ваша дитина вже виросла, й надалі утримувати її біля себе не вдасться, а її неслухняність - це прагнення вийти з-під вашої опіки.
Жодних нотацій. Більше за все підлітка обурюють батьківські настанови. Змініть стиль спілкування, перейдіть на спокійний, ввічливий тон і відмовтесь від категоричних оцінок та суджень. Зрозумійте: дитина має право на власну думку і власні висновки.
Ідіть на компроміс. Іще нічого нікому не вдалося довести за допомогою скандалу: тут немає переможців. Коли і батьки, і підлітки захоплені негативними емоціями, здатність розуміти одне одного зникає.
Поступається розумніший. Багаття суперечки швидко згасне, якщо в нього не підкидати дров. Щоб скандал припинився, хтось має замовкнути. Дорослому зробити це простіше, ніж підлітку з його нестійкою психікою. Запам'ятайте: лаври переможця у стосунках із власними дітьми не прикрашають батьків.
Не треба ображати. Припиняючи суперечку, не намагайтесь зробити дитині боляче за допомогою єхидних зауважень або гриманням дверима. Умінню гідно виходити з важких ситуацій дитина навчається у нас.
Будьте міцні й послідовні. Діти - тонкі психологи. Вони чудово відчувають слабкості дорослих. Тому, не дивлячись на вашу готовність до компромісу, син або донька мають знати, що батьківський авторитет непорушний. Якщо ж дорослі демонструють підлітку власну невитриманість, істеричність, непослідовність, важко чекати від нього доброї поведінки.
Як підтримати самооцінку підлітка
Людині потрібно, щоб її любили, розуміли, визнавали, поважали, щоб вона була комусь потрібна і близька, щоб у неї був успіх у справах, навчанні й роботі, щоб вона могла реалізувати власні здібності, вдосконалюватися, поважати себе. Основа самооцінки дитини закладається в залежності від того, як із нею поводяться батьки. Якщо вони розуміють і приймають її, терпляче ставляться до її недоліків і промахів, вона виростає з позитивним ставленням до себе. Якщо ж дитину постійно «виховують», критикують і муштрують, самооцінка її виявляється низькою, хибною.
Загальний закон тут простий: у дитинстві ми дізнаємось про себе лише зі слів та ставлення до нас рідних. Образ дитини будується зовні, рано чи пізно вона починає бачити себе такою, якою її бачать інші. Кожним зверненням до підлітка - словом, вчинком, інтонацією, жестом, виглядом і навіть мовчанням - ми сповіщаємо йому не лише про себе, але й завжди про нього, а часто саме про нього.
Від знаків вітання, любові й визнання у підлітка складається відчуття: «зі мною все гаразд», «я - добрий». А від сигналів засудження, невдоволення, критики - відчуття: «зі мною щось негаразд», «я - поганий». Покарання, а тим більше саме покарання лише заглиблює його відчуття неблагополуччя й нещастя. Унаслідок підліток, врешті-решт, може дійти висновку: «Поганий, то й нехай! і буду поганим!» Цей виклик, за яким приховується гіркота відчаю.
Щоб не допустити глибокого розладу дитини із самим собою і навколишнім світом, потрібно постійно підтримувати її самооцінку, відчуття самоцінності. Це можна зробити, керуючись наступними принципами:
Безумовно приймати дитину такою, якою вона є.
Активно співчувати її потребам і хвилюванням.
Бути разом із нею (читати, поділяти захоплення, відпочивати).
Не втручатися в ті її заняття, з якими вона справляється самостійно.
Допомагати, коли просить.
Підтримувати успіхи.
Довіряти їй свої почуття.
Конструктивно вирішувати конфлікти.
Використовувати у повсякденному спілкуванні фрази: «Мені добре з тобою», «Мені подобається, як ти...», «Ти, звичайно, впораєшся», «Як добре, що ти у нас є». 
Якомога частіше обнімати її, але не «затискувати».
Педагогічний практикум для батьків
1.    Батькам пропонується відповісти на запитання анкети.
Анкета для батьків «Дитина у нашій родині»
Із ким у родині найбільш дружня ваша дитина?
Кому з рідних довіряє дитина свої таємниці?
Чи все ви знаєте про свою дитину?
Чи розумієте ви свою дитину?
Чи завжди ви поводитесь з дитиною справедливо?
Якщо дитині погано, кому вона довіряє свої почуття?
До кого звернеться ваша дитина, якщо потрапить у біду?

Після заповнення батьками анкети, психолог пропонує їм познайомитись з відповідями дітей на анкету «Ти і твоя родина». Батьки співвідносять свої відповіді з відповідями дітей.
     2. Батькам пропонується міні-тест «Спілкування  дітей і батьків ».
Уважно роздивіться запропоновані мімічні вирази обличчя і дайте відповіді на запитання
3 яким обличчям ви найчастіше спілкуєтесь з дитиною?
3 яким обличчям найчастіше спілкується з вами дитина?
Яким, на вашу думку, має бути вираз обличчя вашої дитини під час спілкування із вами?
Заступник директора з НВР аналізує відповіді батьків і дає практичні поради щодо спілкування з підлітками.
     3. Психолог обговорює з батьками результати тестування учнів «Готовність дитини до саморозвитку», дає методичні поради.
Пам'ятка для батьків
«Правила спілкування з підлітками»
Дайте дитині свободу.
Жодних нотацій.
Йдіть на компроміс.
Поступається розумніший.
Не слід ображати.
Будьте міцні та впевнені.
Підсумки засідання.
І наостанок нагадаю вам, шановні батьки, слова відомого американського педіатра Бенджаміна Спока: «Любіть нашу дитину такою, якою вона є, і забудьте про риси, яких у неї немає... Результат виховання залежить не від ступеня суворості чи поблажливості, а від ваших почуттів до дитини і від тих життєвих принципів, які ви прищеплюєте їй».


Тема зборів:    Фізичне виховання підлітків у родині.

Мета:        
1. Розширити уявлення батьків про роль та зміст поняття «здоров'я дітей», дати рекомендації щодо основних напрямків розвитку фізично здорової дитини. 
2. Ознайомити батьків з роботою, спрямованою на поліпшення фізичного стану учнів, яка проводиться в ліцеї.

Коментар: на збори запрошуються медпрацівник ліцею та керівник фізичного виховання. Перед проведенням засідання з учнями слід провести анкету.
Анкета для учнів «Спорт у моєму житті»
  1. Якими видами спорту тобі подобається займатися? 
  2. Як ти почуваєшся після цих занять? 
  3. Чи згоден (згодна) ти з думкою: «Спорт - це здоров'я»? Чому? 
  4. Чи любиш ти уроки фізкультури?
  5. Чим саме тобі подобається займатись на цих уроках?   
  6. Що б ти хотів (хотіла) виправити, (вдосконалити) за допомогою цих уроків?
  7. Твої побажання викладачу фізичної культури.

Хід засідання
Бесіда.
Здоров'я - найцінніший скарб
Шановні батьки! Кожен із нас знає, що найголовніше вжитті будь-якої людини, а особливо дитини, - це здоров'я. Про необхідність здорового способу життя нині можна почути звідусіль, в першу чергу із засобів масової інформації. Ми знаємо, як важливо бути здоровим, фізично повноцінним. Та чи завжди ми приділяємо належну увагу цій проблемі, виховуючи та розвиваючи свою дитину?
Існують різні визначення поняття «здоров'я»: стан організму поза хворобою»; «стан, при якому різноманітні фізіологічні показники не виходять за межі норми» (тобто нормальний кров'яний тиск, нормальний аналіз крві тощо). Організацією Об'єднаних Націй здоров'ю було дано  наступне визначення: «Здоров'я - стан повного фізичного і психічного, соціального та морального благополуччя, а не тільки відсутність захворювань та нездужань».
Кожен інтуїтивно відчуває, що може бути і «багато здоров'я» і «мало здоров'я». В останньому випадку ця якість явно нестійка: від найменшої зовнішньої дії виникає хвороба - і здоров'я як не бувало.
Проблеми здоров'я у дітей шкільного віку
Досвід запевняє у тому, що приблизно у 85 % учнів,  які погано вчаться, головна причина відставання у навчанні - незадовільний стан здоров'я, якесь нездужання чи захворювання, найчастіше цілком непомітне, таке, що піддається лікуванню лише спільними зусиллями матері, батька, лікаря та вчителя. Приховані, замасковані дитячою живістю, рухливістю нездужання та захворювання серцево-судинної системи, дихальних шляхів, шлунково-кишкові дуже часто є не хворобою, а відхиленням від нормального стану здоров'я. Багаторічні спостереження фахівців показали, що так зване сповільнене мислення - це у багатьох випадках наслідок нездужання, якого не відчуває і сама дитина, а не якихось фізіологічних змін чи порушень функцій клітин кори півкуль. В окремих дітей можна помітити хворобливо бліді обличчя, відсутність апетиту тощо. При цьому дитина втрачає здатність до зосередженої розумової праці. Особливо зростає число нездужань у період бурхливого росту організму.

«Резерви здоров'я» та шляхи їх пошуку
У цей час особливо потрібні «резервні потужності» органів та організму в цілому, які вмикаються при дії зовнішніх шкідливих факторів чи при власних великих навантаженнях та утримують фізіологічні показники у нормі.
Як добути ці резерви? Лише через навантаження, через вправи, через зусилля та обмеження; лише тренуванням м'язів, серця, легень, нервів. Радикальним лікуванням у таких випадках також є зміна режиму праці та відпочинку: тривале перебування на свіжому повітрі, сон при відкритій кватирці, вчасний відхід до сну та ранній підйом, належне харчування.
І неодмінно, щоб мати добре здоров'я, не хворіти, а якщо хворіти, то не тяжко, необхідні постійні вправи. Часто наші діти хворіють тому, що вони мало рухаються, їдять надмірну кількість жирної їжі, їх змалечку занадто тепло одягають, позбавляють свіжого повітря та іноді неконтрольовано «напихають» ліками.
Головні труднощі фізичного виховання та освіти - у дозуванні виховальних дій. У якому віці і скільки «виховувати», збільшувати обмеження чи заохочення? Засоби та методи - також важливе питання. Багато залежить від особистості вихователя та індивідуальних особливостей дитини.
Правильно оцінити нахили своєї дитини - це умова, без якої нема виховання. Батьки повинні обов'язково ставити перед собою цю задачу та цілеспрямовано змалку спостерігати за дитиною, порівнювати її з іншими дітьми, радитися з педагогами, психологами.
Важливу роль у розвитку фізично здорової дитини має відіграти фізкультура та спорт, загартування. Вони тренують не лише тіло, але й характер. Ігри та спорт виховують товариськість, комунікабельність, згуртованість. Ніхто не сумнівається у користі здоров'я, але воно не прийде само, без праці. Потрібні напруження та обмеження, потрібна воля. На щастя, розвити та зберегти здоров'я дитини простіше, ніж дорослої людини. У дитячому організмі ще діють уроджені програми активності, які є необхідним елементом росту.
Батьки не можуть бути осторонь фізичного виховання дитини. Позитивний вплив, як правило, має їх особистий приклад.
Пам'ятайте, що повністю вберегти дітей від хвороб - неможливо. І цьому є ряд причин. Найперша - мікроби. Вони дуже різноманітні. Захист є, але поки сформується імунітет, слід 1-2-3 тижні прохворіти. Для здорової дитини, та ще й при сучасній медицині, такі хвороби безпечні. Організм у змозі впоратися з ними сам, навіть без будь-якого лікування - що у дійсності і буває.


Рекомендації щодо здорового способу життя та подолання хвороб
Потрібно вірити у здоров'я і не боятися хвороб, медикаменти без необхідності не вживати. Правильне харчування, фізкультура і загартовування насамперед стимулюють нашу імунну систему, яка рятує від інфекції. Хороше тренування фізкультурою серцево-судинної та дихальної систем є додатковою гарантією. Обмежене та різноманітне харчування захищає шлунково-кишковий тракт та обмін речовин. Здоров'я, сила та краса визначають хороший настрій дитини. Але вони не вирішують питання її щастя. Необхідно пам'ятати: щоб бути здоровим, дуже важливо бути щасливим. Такою є логіка прямих та зворотних зв'язків. Психологічні напруження, неприємності є такими ж шкідливими для тілесного здоров'я дітей, як і дорослих. Тому особливо важлива духовна атмосфера у родині та успіхи дитини у суспільному житті, тобто коли вона достатньо добре навчається та займає гідне місце серед товаришів по силі, спритності, розуму.
Будь-яка хвороба, завдаючи болю та страждань людині, перешкоджає проявленню нею духовної сили та енергії.
Ми маємо навчити своїх дітей піклуватися про своє тіло та підтримувати фізичне здоров'я, а також тому, як вберегтися від різноманітних захворювань. Кожному відома приказка «У здоровому тілі здоровий дух», ще древні визнавали взаємозалежність між фізичним та духовним розвитком.
Не вилікувана хвороба, не усунене хворобливе явище у подальшому набуває хронічного характеру та може завдати дітям невиправної шкоди, зруйнувати основу їх майбутнього щастя. То ж не забувайте: якими виростуть діти - залежить, насамперед, саме від вас, батьків.
Пам'ятки для батьків
Проблеми здоров'я: стомленість та поганий сон.
Питання раціональної організації розумової праці дітей та попередження виникнення перевтомлення, його негативних наслідків протягом тривалого часу привертала увагу вчених. Ось найбільш важливі висновки цих досліджень:
  1. Стомлення буває двох видів. Тимчасове та поверхневе стомлення знімається невеликим відпочинком, який відшкодовує витрачену енергію. Довготривале та глибоке стомлення, причиною якого є розумове та фізичне виснаження, вимагає не лише тривалого відпочинку, релаксації для відновлення сил, але і медичного лікування.
  2. Причини стомлення різноманітні та залежать від багатьох факторів: досвіду, роботи, зацікавленості, характеру роботи, яку людина виконує тощо. Так, наприклад, діти по-різному стомлюються від фізичної та розумової діяльності. Фізичні особливості (маса тіла, зріст, розвиток м'язової системи), розумові здібності також мають великий вплив на ступінь стомленості. Якщо дитина береться за справу охоче, з радістю, робочий процес та досягнутий при цьому успіх приносить їй задоволення, то відчуття стомленості у неї буде значно меншим, аніж у того, хто не виявляє зацікавленості, байдужий до роботи.
  3. Стомленість свідчить про те, що людина не може відновити енергію ніякими іншими способами, окрім сну та відпочинку. Однак існують деякі види розумової та фізичної стомленості, при яких корисні інші способи відновлення сил. Наприклад, для ослаблених, неврастенічних дітей, які часто хворіють та мають слабкий тип нервової системи, характерні підвищена стомлюваність, відчуття постійного дискомфорту, зниження працездатності. У цьому випадку необхідно створити сприятливі умови для розвитку працездатності та провести курс лікування. 
  4. Надмірні фізичні навантаження так само втомлюють та виснажують мозок дитини, як і розумова праця. А стомлення, яке викликає рішення математичних задач, можна порівняти з стомленням, що викликає м'язова напруга.
  5. Однією із безсумнівних ознак перевтоми є порушення сну. Дитина швидко засинає, але потім прокидається і не спить всю ніч або, навпаки, ледве засинає.
  6. Перевтомлення може викликати у дітей різні наслідки: зниження концентрації уваги, розгубленість, погіршення координації рухів. Дитина, яка перевтомилася, буває підвищено збудженою, роздратованою чи в'ялою, сльозливою, психічно вразливою. На заняттях у класі вона не може ясно викладати свої думки, її успішність та творчі здібності знижуються.
Перевтома, нервове збудження часто супроводжуються серцево-судинними порушеннями, головними болями, змінами тиску, а також безсонням.

Запитання до батьків:
  1. Які, на ваш погляд, можуть бути причини погіршення самопочуття дівчинки?
  2. Якою має бути поведінка батьків у залежності від цих причин?
  3. Що може стати реальною підставою для виникнення конфліктів у цих ситуаціях?

Підсумки засідання.
Заступник директора з НВР, перевіряючи ефективність зборів, просить батьків назвати найважливіші, на їхню думку, напрямки розвитку та виховання здорової дитини.



Тема засідання.      Підліток і шкідливі звички.

Мета:
 1.Поповнити знання батьків щодо причин і ознак паління, вживання алкоголю, наркотичних речовин підлітками.
2.Запевнити батьків у необхідності обговорення в родині проблеми паління і алкогольної залежності.
3.Визначити найбільш ефективні методи боротьби у підлітковому віці зі шкідливими звичками.

Коментар: для проведення засідання заздалегідь доручає учням намалювати етикетки для пляшок спиртних напоїв, для пачок цигарок, такі, щоб, подивившись на них, людині не захотілося б пробувати речовини, які там знаходяться. Напередодні засідання організовано виставку малюнків. Психолог проводить анкетування учнів та батьків.

Анкета для учнів «Мої думки щодо цигарок»
Закінчи речення:
  1. Паління — це
2.Цигарка в руці — це показник _____________________
3.Для того, щоб кинути палити, потрібно
4.Паління дає мені можливість
(Психолог може додати речень на свій розсуд, а також провести аналогічне анкетування на тему алкоголю.)
Анкета для учнів «Я та алкоголь»
(Пропонується учням, якщо у  групах виявлено випадки вживання алкогольних напоїв)
  1. Чи пам'ятаєш ти, в якому віці вперше спробував алкоголь?
  1. Що це був за напій?
  2. Хто тобі його запропонував? 
  3. Як ти поставився до цієї пропозиції?
  1. Як часто ти вживаєш спиртні напої?
  2. Що може послужити приводом для вживання алкоголю?
  3. Ти сам купуєш алкоголь чи тебе пригощають?
  4. Які у тебе виникають відчуття під час вживання алкоголю?
9. Чи сварять тебе батьки за вживання алкоголю?
10.   Як ти реагуєш на зауваження батьків?
11.   Чи пропонують тобі спиртні напої твої рідні?
  1. Ти відмовляєшся чи п'єш разом із ними?
  2. Скільки ти можеш випити за один раз?
Анкета для батьків
1. Наш син/донька вживає спиртні напої:
а) інколи;
б) ніколи;
в) рідко;
г) часто.
2. Ми як батьки:
а) намагаємось із цим боротися;
б) не бачимо нічого страшного,  якщо дитина іноді
вживає спиртне;
  в)    сподіваємось, що все минеться само собою
3. У нашій родині ми вживаємо спиртне:

  а) дуже рідко;
б) у свята;
в) як усі;
г) ніколи;
д) коли в цьому є потреба.
4. Друзі нашого сина/доньки:
а) зовсім не вживають алкоголь;
б) п'ють лише легке спиртне;
в) п'ють досить часто;
г) п'ють інколи;
д) не можуть обійтись без спиртного.
5. Ми вважаємо, що в родині:
а) можна обійтись без вживання спиртних напоїв;
б) неможна обійтись без вживання спиртних напоїв;
в) усе залежить від ситуації;
г) можна вживати спиртне, але лише у великі свята.

Написано вислови:
«Потрібно підтримувати міцність тіла, щоб зберегти міцність Духа». (В. Гюго)
«Від вина гине краса, вином скорочується молодість». (Горацій)
«Жодне тіло не може бути на стільки міцним, щоб вино не могло зашкодити йому». (Плутарх)
Хід засідання
Бесіда.
Звичка - друга натура?
Підростають наші діти... Із маленьких безпомічних дітлахів вони перетворюються на підлітків. Зростають діти, і більш серйозними стають проблеми, з якими ми стикаємось.
Сьогодні мені б хотілося запропонувати вам замислитись про шкідливі звички, що підстерігають на життєвому шляху кожну людину, що здатні перекреслити все життя.
Як вберегти свою дитину від куріння, алкоголю, наркотиків? Можливо, ми не знайдемо сьогодні унікального рецепту, але спробуємо розібратись у цій проблемі.
Звичка — друга натура... Як часто ми чуємо ці слова. Кожна людина має багато звичок, як шкідливих, так і корисних. Звички— це автоматизовані дії, які виявляються незалежно від бажань людини. Корисні звички допомагають нам відчути себе зібраною 
людиною, організованою, готовою до подолання труднощів. Вони допомагають людині під час стресу, в умовах дефіциту часу. На жаль, у людей - і дорослих, і дітей - самі по собі виникають не лише корисні, але й шкідливі звички. Будь-яка звичка з'являється по випадково. В основі її покладено механізм підживлення. Якщо звичка отримала неодноразове позитивне підживлення, то вона закріплюється і позбавитись її буде важко. Проблему шкідливих звичок вирішують і психологи, і педагоги, зі шкідливими звичками дітей борються і батьки.
Чому підлітки починають палити, вживати алкоголь?
Підлітковий вік — вік становлення. Підліток ще погано знає навколишній світ, самого себе. Він поспішає жити, увійти у світ дорослих людей, все хоче попробувати, про псе скласти власну думку. Якщо ж до цього додати чимало нових проблем, перші розчарування, драми, то можна зрозуміти, чому саме підліток такий схильний до вживання алкоголю, паління та наркоманії. Результати обслідувань школярів, які мають шкідливі звички, дозволили скласти так званий рейтинг причин, що, на думку самих підлітків, відіграли найважливішу роль у прийнятті ними згубного рішення.
  1. Бажання походити на своїх друзів, знайомих, відповідати своїй групі однолітків.
  2. Бажання відчути нові приємні відчуття, про які так багато розповідають освічені знайомі.
8)   Цікавість, прагнення випробувати себе у новій, майже екстремальній ситуації.
  1. Вплив авторитетної для підлітка людини.
  2. Прагнення забутися, розслабитися, зняти напруженість, неприємні відчуття.
  3. Прагнення демонстративного протесту.
Таким чином, найбільш дієвою причиною залучення підлітків до алкоголю та інших шкідливих звичок є бажання походити на своїх друзів, знайомих, відповідати вподобанням свого оточення.
Чи варто обговорювати з дитиною проблему шкідливих звичок, якщо вини є у батьків?
Існує дві головні причини, через які батьки ухиляються від розмов з дитиною про тютюн та алкоголь: батьки вважають, що не мають права говорити про це, адже самі палять або вживають алкоголь, батьки не вважають за необхідне торкатись цієї проблеми, тому що самі не палять і не вживають алкоголь і гадають, що їхнього прикладу для дитини достатньо.
Шановні батьки, в обох випадках ви робите помилку. Незалежно від того, вживаєте ви самі чи ні, розмова на цю тему завжди корисна. Ваша дитина ще не визначилась, тому її може «занести» в будь-який бік. Дуже важливо не ухилятись від запитань дитини з приводу вашої особистої поведінки.
Однак, чим більш відвертими будете ви, тим простіше буде вашій дитині зрозуміти те, що ви говорите. Наприклад, ви можете сказати, що добре розумієте ту шкоду, яку завдає паління, але самі не в змозі позбавитись цієї звички. Якщо у вашій родині ніхто не палить і не п'є, то ви напевне подаєте гарний приклад. Проте, на практиці буває і так, що позитивна атмосфера в родині сама по собі не виховує в дитині протидію зовнішньому впливу. Тож і в цьому випадку підлітку потрібна батьківська порада. Що ж допоможе дитині протистояти біді? 
1)   Внутрішній самоконтроль і визначення життєвої мети
(вона, звичайно, може змінюватись, але головне, що така мета є);
     2)   любов до батьків, бажання бути поруч із ними;
          3) можливість активної участі в суспільному житті (відвідування гуртків, спортивних секцій, студій);
     4)  бажання вчитися, успіхи у навчанні;
          5) визнання і заохочування з боку оточуючих (дитина відчуває свою значимість, повагу до себе).
Ось на ці фактори батьки мають звернути увагу в першу чергу і на їх основі будувати спілкування із дітьми і їхнє виховання.
Як саме потрібно обговорювати з підлітком проблему шкідливих звичок?
Перш за все визначте, що ви хочете донести до свідомості дитини, яку думку сформувати? Пам'ятайте, метою нашої розмови про негативний вплив вживання алкоголю, тютюну - не відгородити дитину від зіткнення із цими речовинами, але навчити приймати розумні рішення, займати правильну і відповідальну позицію при зустрічі з цими речовинами, тобто - уміти накласти на себе обмеження, а стосовно деяких речовин (тютюну, наркотиків) - уміти повністю відмовитись від їх вживання.

У реальному житті існують деякі труднощі дотримання прийнятого рішення, тому обов'язково має бути обговореною тема існування і важливості соціального впливу. Ваша дитина повинна знати про вплив оточення на неї (а також про вплив, який вона може здійснити на своє оточення). І підліток повинен навчитися казати «ні»тому, хто пропонує йому щось погане. Тому батьки мають виявляти інтерес до ТОГО, чим займаються друзі їхньої дитини.
Як загартувати дитину настільки, щоб вона могла сказати «ні» спокусі? Відповідь шукають дорослі по всьому світу. Психологи радять батькам поставити перед собою два
завдання:
- сформувати в дитини ставлення до спокуси, уміння дати їй точну оцінку і сказати собі: «Так, у світі є багато речей, що приносять задоволення.
Деякі з них небезпечні, і я зумію побудувати своє життя без них»;
- створити умови для об єднання підлітків навколо позитивних цілей.
Фахівці пропонують практичні поради, які можуть виявитись корисними підлітку в певних ситуаціях. Вони пишуть, що відмова від спиртного або наркотиків - не така вже легка справа. Вона потребує серйозного обмірковування, певної практики і підтримки зі сторони, а головне - сили волі. Психологи пропонують навчити дитину скористуватися найбільш прийнятною відповіддю при відмові від запропонованого наркотику чи алкоголю.
Ось приблизні кліше:
«Дякую, ні. Це не в моєму стилі»
«Дякую, ні. Мені час на тренування»
«Дякую, ні. Мені це не до вподоби»
Форма відмови може бути будь-якою. Важливо, щоб вона була рішучою. Якщо вам вдасться запевнити підлітка, що саме відмова від наркотику, а не його вживання - ознака сили та дорослості, то ви захистите його від жахливого лиха - наркоманії. Це ж можна сказати і про алкоголь та паління. Було б добре, якби дитина знала, що ті, хто пропонує їй легкий «кайф», можуть бути легко викриті.
Наприклад, зацікавлена у розповсюдженні наркотиків людина зазвичай каже:
  1. «Наркотики вживають сильні і талановиті люди». Фактично: всі вони, якщо навіть були такими, дуже скоро втратили свої силу і талант.
  2. «Наркотик робить людину вільною».
Фактично: наркомани абсолютно вільні від радощів життя.
3. «Наркотики бувають «всерйоз» і «не всерйоз» - від них завжди можна відмовитись». 
Фактично: вони перетворюють життя на безкінечну боротьбу за існування.
4. «Наркотики допомагають вирішити життєві проблеми».
Фактично: вони перетворюють життя на суцільну проблему.
6. «Наркотики, як пригодницький роман - позбавляють від нудьгування і прози життя».
Фактично: позбавляють, але разом із життям.
Як дізнатися, що дитина щось вживає?
Багато батьків побоюються того, що їхня дитина робить чимало небезпечних речей, а вони про це не підозрюють. Вони хотіли б знати, як це можна визначити, якщо зловживання дійсно існує. Однак, не дивлячись на те, що симптоми вживання відомі, навіть якщо ви будете тримати в руках аркуш зі списком таких симптомів, неможливо визначити, що саме вживає ваша дитина. Тому можна дати добру пораду: якщо поведінка вашої дитини стала не такою, як зазвичай, ви можете, не ставлячи прямих запитань, розпитати, чи не вживає вона якихось речовин?
Батьки мають обов'язково звернути увагу на такі зміни у поведінці дитини:
  1. Раптова зміна друзів.
  2. Різке погіршення поведінки.
3.Зміна у харчуванні, смакових звичках.
4. Випадки забудькуватості, недоладної мови.
5. Різки зміни настрою.
6. Повна втрата попередніх інтересів.
7. Раптові порушення координації рухів.
8.   Часте згадування наркотиків, алкоголю під час жартів та розмов.
9. На фоні повного здоров'я - розширені зіниці, почервонілі очі, кашель, нежить, блювання.
Однак бути уважним до дитини - це не значить пильно наглядати за кожним її кроком і підозрювати в усьому поганому. Це значить - любити і підтримувати її. Дуже давно відома американська акторка Марлен Дітріх так сказала про свою матір: «Міцніше підлоги під ногами, коли я була маленькою. Міцніше скелі, коли потрібна була підтримка,  набагато міцніше скелі в мить, коли стоїш без допомоги і готовий бігти стрімголов »
Педагогічний практикум для батьків.
1. Батькам пропонується обговорити питання.
  1. Чи вважаєте ви за необхідне відзначати свята вживанням алкогольних напоїв? Чому?
  2. У вашої дитини наближається день народження. Він хоче придбати пляшку вина. Ваші дії?
  3. Випадково ви знайшли у кишені куртки вашої дитини цигарки, запальничку. Ваші дії?
2. Заступник директора розділяє батьків на три групи. Кожній групі пропонується розробити перелік аргументів для підлітків щодо небезпеки шкідливих звичок (паління, вживання алкоголю, наркотиків).
Перелік може розпочинатися, наприклад, таким висловом: «Паління шкідливе і небезпечне, тому що:...».
3. Після виступу батьків психолог роздає їм роздруковані пам'ятки із запитаннями, що примусять підлітка замислитись і правильно повестись у випадку, коли йому запропонують наркотичні речовини.
Пам'ятка для підлітків
  1. Чому, з якою метою пропонують безкоштовно речовину, що коштує дорого і яку можна дістати лише за гроші або в обмін на цінні речі?
  2. Вживає наркотики людина, яка пропонує їх тобі, чи лише «пригощає» інших?
  3. Якщо вона сама не вживає наркотик, то навіщо пропонує його іншим? Якщо ж вживає, то чи може без нього обходитись? Коли стверджує, що так, як це може довести на дії?
  4. Свою відмову від пропозиції спробувати наркотик можна супроводжувати такими висловами: «У мене алергія», «Я підтримую форму для спорту», «Мені час на побачення».
Підсумки засідання.
Підліток прагне вирватись з-під диктату дорослих. Як свідчать життєві спостереження, ми всі не дуже любимо
прислухатись до чужої думки. А дитині тим більше хочеться випробувати себе без будь-чиєї допомоги, поради. Тож не позбавляйте її цієї нагоди, наскільки це можливо. Навчіть дитину приймати правильні рішення самостійно, і ви самі відчуєте, що це— запорука її щасливого життя і вашого спокою.
На останок нашої зустрічі пропоную вам, шановні батьки, сформувати принципи підтримки дитини, які вбережуть її здоров'я і щастя вашої родини:
  • терпимість;
  • увага;
  • тактовність і делікатність;
  • обов'язкове дотримування слова як важливого інструменту в родинних стосунках;
  • уміння поставити себе на місце дитини;
  • гнучка система контролю, яка не пригнічує підлітка, а підтримує його;
  • ознайомлення підлітка з науковими фактами й відомостями про шкоду наркотиків, паління і алкоголю.



Комментариев нет:

Отправить комментарий

Подписаться на: Сообщения (Atom)