Практичний кейс соціального педагога

Олен                                                                                        Олена Ягодка: заступник директора з НВР,

ДПТНЗ «Дніпровськийрегіональний центр професійно-технічної освіти»

Формування соціальної компетентності здобувачів освіти

у закладі професійної (професійно-технічної) освіти

Модернізація професійної (професійно-технічної) освіти в Україні

передбачає підготовку кваліфікованих робітників, здатних налагоджувати стосунки в соціумі, вибудовувати стратегії власного особистісного та професійного зростання, а також спроможних до продуктивного партнерства, використання й упровадження інновацій у майбутній професійній діяльності. Сучасне суспільство зацікавлене в підготовці саме таких здобувачів освіти, які мають адекватно реагувати на виклики сьогодення, бути мобільними та соціально затребуваними в різних галузях життєдіяльності.

Для того щоб успішно навчатися протягом усього життя, працювати, ефективно вирішувати проблеми особистого та суспільного характеру, усвідомлено будувати своє життя, і кожна окрема особистість, соціум в цілому повинні не тільки мати необхідну інформацію про самих себе і навколишнього їх фізичного та соціального середовища, а й вміти ефективно нею користуватися.

Серед компетентностей, які опановує кожна людина, чільне місце займають соціальні, що трактуються здатність особистості:

- приймати відповідальність;

- проектувати стратегію свого життя з урахуванням інтересів і потреб інших людей;

- продуктивно працювати в різних напрямах у групі та команді, виконувати різні ролі та функції в колективі;

- конструктивно розв’язувати конфлікти, досягати консенсусу, брати на себе відповідальність за прийняті рішення та їх виконання;

- спільно визначати цілі діяльності, планувати, розробляти і реалізувати соціальні проекти і стратегії дій;

- визначати мету спілкування, вміти емоційно налаштовуватися на спілкування з іншими;

- аналізувати механізми функціонування соціальних інститутів суспільства, визначати в них власне місце.

Соціальна компетентність і є тією важливою характеристикою особистості здобувачів освіти професійної (професійно-технічної) освіти, яка забезпечить їх ефективну взаємодію із суспільством, а значить допоможе реалізуватися кожному кваліфікованому робітнику.

Ось чому сьогодні так важливо готувати наших здобувачів освіти до умов життя і професійної діяльності, вчити їх самостійно діяти в середовищі, ефективно використовувати його можливості і захищатися від негативних впливів.

На нашу думку, вплив соціуму на формування та розвиток соціальної компетентності є вирішальним. Педагогічні спостереження за розвитком особистості здобувача освіти в умовах навчання у закладі освіти дозволяють нам зробити висновки, що соціальна компетентність у них формується та розвивається в процесі соціалізації: цінності та норми суспільства передаються їм в процесі навчання й виховання, привласнюються або ігноруються ними. Розвиток соціальної компетентності здобувача освіти залежить від:

-          очікувань закладу освіти та інших соціальних інститутів від здобувача освіти;

- цінностей та ідеалів, які є провідними в суспільстві;

- завдань, поставлених родиною, закладом освіти та соціальним оточенням.

Роль закладу освіти в розвитку соціальної компетентності підлітків важко переоцінити. Врахування педагогами ліцею психофізіологічних особливостей здобувачів освіти в освітній процес, здійснення психолого-педагогічної підтримки, яка буде спрямована на вироблення здобувачем освіти знань про себе, як частини соціуму, розвиток вольових якостей та довільності, навичок спілкування, що проявляються в умінні аргументувати власну точку зору, стримувати емоції, слухати доводи інших, погоджуватися або заперечувати у процесі діалогу, відкриє можливості для формування та розвитку соціальних компетенцій, а саме: вміння керувати власними емоціями, станами, поведінкою, управляти конфліктами.

На нашу думку, розвиток соціальної компетентності здобувачів освіти залежить більшою мірою від створення та чітко організованої виховної діяльності, під час якої вони мають можливість:

- отримати теоретичні знання про соціальну реальність;

- застосувати наявний соціальний досвід у соціальній практичній діяльності;

- реалізувати індивідуальні потенційні можливості, лідерські у тому числі;

- сформувати та розвинути ціннісні орієнтації та установки, які не вступають у протиріччя зі соціальними нормами;

- розвиватися як толерантна особистість, яка вміє приймати та поважати світогляд інших;

- навчитися впливати на соціальні ситуації, що можна змінити, та намагатися вплинути на ті, що, за загальною думкою, змінити неможливо;

- приміряти в дії різні соціальні ролі;

- навчитись встановлювати конструктивні відносини з соціальним середовищем, розв’язувати конфлікти ненасильницьким шляхом.

Тому метою виховної діяльності ДПТНЗ «ДРЦПТО» є «...всебічний розвиток здобувача освіти як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, здібностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству…».

Здобувачі освіти закладу професійної (професійно-технічної) освіти окрім безпосередньо навчання, проходять виробничу практику, беруть участь в організації позанавчальних виховних заходах, відвідують гуртки, клуби/лекторії секції за інтересами, молодіжні об’єднання, більшість проживають у гуртожитку ‒ все це є частиною системи освіти та цілісного освітнього процесу. Тому надзвичайно важливо забезпечувати цілісну систему виховного простору в закладі: адміністрація, заступник директора з виховної роботи, соціальний педагог, практичний психолог, майстер виробничого навчання, класний керівник, вихователь, здобувачі освіти, батьки. Відтак доцільно виокремити особливості формування соціальної компетентності здобувачів освіти у позанавчальний час.

З цією метою зусиллями усіх педагогічних працівників ліцею організовуються та проводяться наступні заходи:

- тематичні виховні справи;

- інформаційні години спілкування;

- ндивідуальні/групові/колективні просвітницько-профілатичні бесіди, лекторії, тренінги, консультації;

- діяльність мережі гуртків, клубів/лекторіїв, спортивних секцій;  робота здобувачів освіти в активі групи та діяльності  самоврядування здобувачів освіти Центру;

- предметно-методичні та професійні тижні;

- традиційні та тематичні виховні заходи;

- участь спільноти здобувачів освіти у конкурсах, проектах, фестивалях, виставках, змаганнях, благодійних акціях;

- розвиток співробітництва з роботодавцями, соціальними партнерами, установами, організаціями і фондами;

- відвідування творчих зустрічей, концертів, вистав у театрах м. Дніпро, Органному залі, Дніпропетровсьій філармонії;

- екскурсії до музеїв та визначних пам’ятних місць.

        Шляхом виконання виховної програми: «Особиста гідність. Безпека життя. Громадянська позиція», «Маршрут безпеки» впровадження в освітній процес закладу факультативу «Вирішую конфлікти та будую мир навколо себе» створюються належні умови для розвитку соціальної компетентності здобувачів освіти.

Позанавчальна діяльність має яскраво виражену специфіку впливу на особистість здобувача освіти. Передусім, це невимушене і неформальне спілкування; добровільність і право вибору форм і засобів діяльності; різноманітність і альтернативність спілкування як з ровесниками, так і з педагогами; диференційованість за інтересами та захопленнями; унікальні можливості щодо інтелектуального та творчого становлення.

           Ми вважаємо, що максимальне залучення здобувачів освіти до активної участі у позанавчальній діяльності сприяє їх соціалізації, розвиває і формує соціально активну особистість, готову реалізувати власні життєві плани, самостійно вирішувати проблеми, здійснювати власний вибір в умовах інтенсивних соціальних перетворень, а також дозволить задовольнити потребу в спілкуванні, реалізувати лідерський або виконавчий потенціал, проявити якості дорослості, а саме: самостійності та відповідальності.

Процес соціалізації ніколи не завершується, він продовжується безперервно протягом усього життя. Йому властива внутрішня динаміка здобутків, безмежність саморозкриття особистості.

Література:

Аніщенко                          В.М.     Соціальна        мобільність          /      Енциклопедія          освіти:

головний ред. В.Г. Кремень. – К.: Юринком Інтер, 2008.

Бех І. Д. Виховання особистості: Сходження до духовності: наук.

видання / І. Д. Бех. – К.: Либідь, 2006.

Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій / автор-укладач Н.П.Наволокова. – Х.: Вид. група «Основа», 2010.

Овчарук О. В. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти / О.В.Овчарук / Стратегія реформування освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики. – К.: К.І.С., 2003.

Тараненко І.Г. Розвиток життєвої компетентності та соціальної інтеграції: досвід європейських проблем / І.Г.Тараненко // Кроки до компетентності та інтеграції у суспільство. За ред. І.Єрмакова. –К.: Контекст, 2000.

Уйсімбаєва М. Соціальна активність особистості як чинник суспільного розвитку. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.kspu.kr.ua

Проблеми соціалізації   дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами в закладі професійної (професійно-технічної) освіти

         Народившись, дитина відразу потрапляє у світ соціальних відносин – світ відносин між людьми, в якому кожен грає не одну, а безліч ролей. Це роль сім’янина, політика, роль жителя міста і т. д. Освоюючи ці ролі, людина соціалізується, стає особистістю. Оточення дитини має величезне значення. Від того, в яких відносинах з навколишнім середовищем вона перебуває, залежить формування особистості. Для дитини, яка виховується поза сім’єю, мікрочинники соціалізації мають іншу ієрархію, ніж мікрочинники для дитини, що виховується в традиційних умовах сім’ї. Найбільш значущими агентами соціалізації для неї виступають колектив, однолітки, вихователі дитячого будинку, викладачі навчального закладу тощо. При цьому має відбуватися соціальне самовизначення – вибір дітьми-сиротами своєї ролі і позиції в загальній системі соціальних відносин, що передбачає їх включеність в цю систему на основі сформованих інтересів і потреб. Одним з найважливіших завдань педагогічного колективу та соціального педагога є підготовка дітей-сиріт до самостійного життя в суспільстві, оскільки успішна соціальна адаптація (готовність до шлюбу, вибору професії, організація побуту, дозвілля, спілкування) переважно за лежить від наявності цих навичок.

         Соціалізація – процес (починається в дитинстві і закінчується в глибокій старості), в результаті якого індивід освоює соціальні та професійні, правові й етичні ролі та цінності. Соціалізація охоплює всі етапи людського життя, але її фундамент закладається в дитинстві. Від цього фундаменту залежать якості дитини – лідера чи жертви суспільної системи. Від того, яким буде дитинство, де воно відбуватиметься, залежить подальша доля людини, її характер і тип особистості. Вдалою можна вважати таку соціалізацію, коли особистість органічно включена в соціальні взаємини і нормально функціонує в соціальних структурах, не відчуває себе «викинутою» за межі суспільних зв’язків, може самостійно долати труднощі. Подібне можливе тільки тоді, коли соціалізація відбувалася в повноцінній сім’ї. Для дитини, яка виховується поза сім’єю, мікрочинники соціалізації мають іншу ієрархію, ніж для дитини, яка виховується в умовах родини. Найбільш значущими агентами соціалізації для неї виступають колектив однолітків, педагогічний колектив закладу в якому навчається, персонал соціальної служби. Для нормального входження соціальної сироти в соціум необхідна спільна робота всіх структур для сприяння оволодінню підлітком комплексом соціальних ролей.

         У звичних умовах, як правило, початковий адаптаційний потенціал дає сім’я: соціальний статус, виховання, здоров’я, освіту тощо. Стартові позиції дітей-сиріт обумовлені їх рівнем психічного і фізичного здоров’я, вихованням і освітою, одержаними в державних установах. Ступінь відкритості (закритості) навчального закладу багато в чому визначає розвиток вихованців. Якщо у звичайної дитини є кілька кіл спілкування (сім’я, навчальний заклад, гуртки, друзі, родичі, сусіди тощо), то коло спілкування дитини, яка виховується в дитячому будинку, обмежене. Це негативно позначається на адаптованості сиріт до самостійного життя. Якщо дитина не засвоює позитивного соціального досвіду, не може адаптуватися до вимог вихователя, викладача який у цій ситуації втілює для дитини соціум загалом, то процес соціалізації порушується, а поведінка дитини стає соціально дезадаптованою. Головним фактором соціальної значущості дитини є заміна головного чинника – сім’ї – установою (навчальним закладом).

Чинники, що ускладнюють соціалізацію дитини:

– особливий соціальний статус: дитина нічия, в неї нікого немає, вона нікому не потрібна;

– орієнтація на заперечення прийнятих нормативів, які не можна змінити, але вони категоричні й однобічні;

– наявність відхилень у стані здоров’я і психічного розвитку;

– дефіцит особистого спілкування з близькими, дорослими;

– недостатня зайнятість у різних видах корисної для дітей пізнавальної практичної діяльності;

– наявність обмежень у сфері реалізації засвоєних норм і соціального досвіду;

– у певних питаннях дуже багатий, невідповідний віку дітей досвід, який неадекватно застосовується;

– примусовий характер спілкування з однолітками при зводить до емоційної тривожності й агресії;

– обмеження особистого вибору, жорстка регламентація життя, обмеження ініціативи й самостійності. Неможливість проявів саморегуляції – немає ні часу, ні можливості;

– невеликий вибір зразків для позитивного наслідування, що призводить до ускладнень у засвоєнні і відтворенні позитивного досвіду;

– обмеженість контактів. Ізольованість дітей від реального життя.

         Виховання дитини в умовах сімейної депривації і «закритого» навчального закладу закономірно призводить до соціальної депривації. Безтурботне життя в інтернаті на всьому готовому культивує у дітей комунікативну безпорадність, неадекватну самооцінку, споживацтво. Наслідком високого рівня регламентації життя в інтернатній установі є невміння організувати своє дозвілля, що в подальшому стає однією з причин включення сиріт до асоціальних угруповань. Вірогідність втягування дітей-сиріт до кримінальної групи особливо велика через відсутність у них тісних соціальних зв’язків з родичами, які могли б здійснювати доброзичливий соціальний контроль. Підвищена увага до цих дітей з боку осіб з антисоціальною поведінкою пояснюється також браком у підлітків достатнього життєвого досвіду і здатності активно протидіяти такому «приятелюванню».

         Бідність емоційного життя в сирітських установах викликає у дитини в старшому віці психічні розлади і порушення соціальної адаптації:

в одних – це тенденція до зниження активності, що призводить до апатії і більшого інтересу до речей, ніж до людей;

в інших – гіперактивність з нахилом до асоціальної та кримінальної діяльності;

у багатьох спостерігається тенденція до зухвалої поведінки в соціумі, намагання привернути до себе увагу при невмінні створювати міцні емоційні зв’язки.

         Спостереження за подальшим життям випускників інтернатів дозволило нам виявити такі моделі поведінки:

– об’єднання сиріт в одній квартирі для життя і здавання кімнати, що звільнилася, вовча оренда;

– замість влаштування на роботу звертаються до біржі праці, де виплати з безробіття істотно вищі за можливий заробіток.

         Утриманство – одна з цікавих особливостей поведінки та світосприйняття сиріт. Коли приходить час розпочинати самостійне життя, юнаки й дівчата часто не знають, що їм робити, як жити. Для дітей, які виховуються поза сім’єю, дуже гострою стає проблема «самостійності/залежності». Абсолютно в усіх дітей з дитячих будинків і шкіл-інтернатів спостерігається яскраво виражена залежність від дорослого. У молодшому шкільному віці це виявляється в нездатності дитини виконати навіть не дуже складне завдання без контролю вчителя чи вихователя, в домінуванні бажань відповідати вимогам дорослого, його соціальним очікуванням. У підлітковому віці залежність яскраво виявляється в особливостях становлення «Я», самосвідомості та самооцінки. Залежність від дорослого може виступати у двох формах:

– позитивній, коли дитина прагне привернути увагу дорослого, завоювати його любов виконанням вимог, слухняною поведінкою тощо;

- негативній, коли увага дорослого привертається поганою поведінкою, навмисним невиконанням вимог, демонстративним нерозумінням. Що старші діти, то частіше в інтернаті спостерігається негативна залежність.

         Поліпшити систему стосунків між дітьми-сиротами та дорослими в навчальному закладі неможливо, лише закликаючи до любові, до прийняття дітей. Такі заклики при, безсумнівно, істинному загальнолюдському і гуманістичному пафосі найчастіше призводять до емоційного донорства з боку педагога та вихователя. Особливого значення для соціального розвитку дитини набуває процес формування її ціннісних орієнтацій, які відображають внутрішню основу ставлення людини до різних цінностей матеріального, морального і духовного порядку. Соціальна адаптація передбачає активне пристосування індивіда до умов соціального середовища, а соціальна автомізація – реалізацію сукупності установок на себе; стійкість поведінки, яка відповідає уявленню особистості про себе, її самооцінку. Вирішення завдань соціальної адаптації і соціальної автомізації регулюється суперечливими мотивами: «Бути з усіма» і «Залишатися самим собою». Процес соціалізації (включення дитини в систему соціальних відносин), навіть за сприятливих обставин, розгортається нерівномірно і може характеризуватися низкою складнощів, глухих кутів, що потребують спільних зусиль дорослого і дитини. 

         Найбільш серйозним наслідком сирітства є втрата «базової довіри до світу», без якої стає принципово неможливим розвиток таких найважливіших новоутворень особистості, як: автономія, ініціативність, соціальна компетентність, статева ідентичність тощо. Без цих новоутворень дитина не може стати власне суб’єктом міжособистісних відносин і сформуватися в зрілу особистість. Втрата базової довіри до світу проявляється й у підозрілості, недовірливості, агресивності дитини, з одного боку, і формуванні невротичного механізму – з іншого. Труднощі соціалізації, як правило, породжують гіпертрофовану адаптованість до соціальних процесів, тобто соціальний конформізм або гіпертрофовану автономність, повне неприйняття норм відносин, що складаються в соціумі. Для цього на допомогу навчальному закладу приходять урядові та неурядові організації.

         ДПТНЗ «ДРЦПТО»  з метою ефективного процесу соціалізації  та захисту прав здобувачів освіти пільгових категорій співпрацює із такими установами:

·         Служба у справах дітей

·        Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

·        Ювенальна превенція.

·        Центр надання безоплатної правової допомоги.

·        Управління соціального захисту.

·        Центр матері і дитини.

·        Центр соціально – психологічної допомоги.

·        Благодійні фонди.

·        Пенсійні фонди.

·        Медичні установи.

·        Страхові компанії.

         З   урахуванням   вищевикладеного   стала   очевидною   необхідність нових  підходів  до  системи  соціально-педагогічної  діяльності  в  ЗП(ПТ)О. Наразі   не  існує  єдиних  критеріїв  і   показників  оцінки   ефективності системного  підходу  в  управлінні  якістю  соціально-педагогічної  роботи, тому  ефективність  системного  підходу  потрібно  оцінювати,  виходячи  з отриманих   позитивних    результатів    моніторингу    якості   соціально-педагогічної  роботи.  Тому  слід  зазначити,  що  для  управління  якістю соціально-педагогічної  діяльності  в  ЗПО потрібно  розробити  модель управління  що  буде  орієнтована  на  реалізацію  інноваційних  проектів  і підвищення якості соціально-педагогічної роботи.

         Отже,  підводячи підсумки ми бачимо, що проблема правової  соціалізації  дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами в закладі професійної (професійно-технічної) освіти є  актуальною  і  вимагає подальшої кропіткої праці. 

Проблеми соціалізації здобувачів освіти

під час навчання у ЗП(ПТ)О. Співпраця з органами влади, іншими організаціями й установами.

В основу соціалізації  здобувачів освіти закладено  певні орієнтири для визначення основної лінії своєї поведінки, як  особисті та  дотримання моральних  норм в обставинах,  що постійно змінюються.

         Основними проблемами  соціалізації в здобувачів освіти є виникнення суперечностей через неправильні уявлення, неточне сприймання одержаноїінформації, реальних життєвих ситуацій та будь яких інших факторів. Педагоги зіштовхуються  з тим, що під час передання інформації не завжди враховуються, а деколи  ігноруються психолого-педагогічні особливості здобувачів освіти, а в окремих випадкахінформація має негативну спрямованість.

Отже саме  тому  освітній заклад має статисередовищем та джерелом  для соціального розвитку особистості.

В основі виховної та освітньої діяльності повинно прослідковуватись  спільні моральні цінності, висока загальна педагогічна  культура та культура в цілому серед  всіх учасників освітнього  процесу, педагогічний творчий потенціал. Педагоги повинні прагнути до того, щоб середовище в освітньому закладі  та в цілому забезпечувало емоційно-психологічну захищеність і душевний комфорт здобувачів освіти. Адже соціалізувати дитину – це насамперед навчити її жити у злагоді із собою та навколишнімсвітом. Як проходить соціалізація особистості ми можемо спостерігати через соціальну  активність здобувача освіти.

Соціальна активність формується в процесі життя, а  час освітнього процесу в ЗПО  припадає саме на підлітковий вік.  Ми знаємо, що підлітковий вік є періодом значних зрушень у розвитку самосвідомості особистості, а саме спостерігається висока сприйнятливість процесів, що відбуваються в державі, велике прагнення до самопізнання тапізнання своїх традицій, культури, вивчення історії свого краю.

Отже саме в цьому віці закладаються основи свідомої поведінки, загальна спрямованість у розвитку соціальної активності, формується свідоме ставлення до себе як до члена суспільства. І тільки  від того, як будуть сформовані  моральні та ціннісні орієнтири в підлітків, залежить становлення соціальнихустановок його особистості.

Однак, здобувач освіти ще не володіє достатньо розвиненою соціальною свідомістю та не має цілком сформованої орієнтації ітому особливо чутливий до того, як співвідноситься те, чому його навчають та що він бачить на практиці. В цей період він керується , як правило, життєвою логікою при  безпосередній практичній взаємодії із зовнішнім світом, а часом діє без внутрішньої переконаності у правильності  своєї поведінки. В  практиці ми зіштовхуємось з тим, що здобувачі освіти, які прийшли з сільських шкіл уже з перших класів знаходяться під впливом системи суспільно зумовлених зв'язків і стосунків. Тобто  ті чи  інші ситуації, які виникають  в освітньому середовищі, стають предметом обговорення на селі, складається суспільна думка, яка впливає на розвиток особистості, що дуже часто призводить до конфліктних ситуацій.  І нам  педагогам, а особливо практичному  психологу,  соціальному педагогу  приходиться  постійно працювати над корекцією поведінки учня та  його батьків, які дуже часто негативно впливають на виховання своїх  дітей, а саме занижують його самооцінку та не правильно трактують ті чи інші  життєві цінності. На приклад,  що про тебе думають сусіди…, або такий ти мені не потрібний…., я від тебе відмовляюся….

Педагогічні працівники під час соціалізації  здобувачів освіти виділяють три основні сфери, в яких відбувається  становлення особистості: «спілкування, діяльність, самосвідомість».

Починаючи з перших днів навчання в закладі відбувається спілкування  з здобувачами освіти починаючи з норм та правил поведінки, як під час освітнього процесу так в цілому. Питання соціалізації проходять під час виховної діяльності в освітніх групах та загальних заходах Центру, згідно планів виховної роботи.

 Велика увага приділяється індивідуальній роботі з здобувачами освіти,а в  разі потреби  до  такої роботи залучаються батьки. Під час роботи з батьками водночас вивчається мікроклімат в сім'ї та виховні і життєві цінності даної  родини. При необхідності розробляється індивідуальний план роботи з даним учнем щодо його соціалізації. Зазвичай потребує дуже багато часу, роботи та вміння щодо корегування в здобувачів освіти з соціалізації правильної оцінки життєвих цінностей та правил і норм поведінки. До такої роботи також постійно залучаються  служби у справах дітей, служби у справах молоді, працівники ювенальної превенції, бюро з правової допомоги.

Співпраця з службою у справах дітей проходить в рамках підготовки та виконання соціального захисту дітей-сиріт та  дітей, позбавлених батьківського піклування, а також дітей,що опинилась у складних життєвих обставинах. Дані  здобувачі освіти  відвідуються за місцем проживання також здійснюється контролю за умовами їх проживання.

Співпраця закладу з сектором ювенальної превенції у справах дітей проводиться систематично  задля підвищення рівня правової культури, якздобувачів освіти пільгової категорії так всіх учасників освітнього процесу.  Інспекторами  ювенальної превенції проводиться  бесіди, зустрічі,круглі столи  з превентивного виховання.

Також робота проводиться  згідно спільного плану освітнього закладу, відділу ювенальної превенції Шевченківського та Чечелівського відділеннь поліції ГУНП та Бюро правової допомоги. Під час даної виховної діяльності здобувачі освіти ознайомлюються  їх конституційним правом на безоплатну правову допомогу, механізми реалізації такого права та зміст правових реформ, що проводяться Урядом України. Також за їх участю постійно проводять інформаційно-просвітницькі заходи , семінари, круглі столи, тренінги. В разі необхідності  проводяться заходи щодо відвідування здобувачів освіти за місцем проживання, які опинились в складних життєвих обставинах.

Знання своїх прав і обов'язків, їх виконання допомагає формувати активну життєву позицію, сприяє соціальній адаптації здобувачів освіти пільгових категорій  до нових умов, що в свою чергу передбачає, вплив суспільства і соціального середовища на особистість.

Також  в питаннях соціалізації  під час освітнього процесу досить важливу роль відіграє учнівське самоврядування, де  кожний учасник може  розвиватисята ставатисоціально успішною особистістю, тобто всі учні мають більше можливостей для самовираження, розвитку і виявлення організаторських, виконавчих, комунікативних умінь.

Учнівське самоврядування дозволяє розвинути в собі такі соціальні якості людини, як:

•        толерантність;

•        критичність та конструктивність мислення;

•        повага до власної та чужої праці;

•        оптимізм;

•        гуманізм;

•        здатність до самоаналізу і самовиховання;

•        виховування  почуття власної гідності та можливість виявити себе на ділі.

Також  сприяє навчальній та творчій діяльності у здобувачів освіти, формує особистість з глибоко усвідомленою громадянською позицією, забезпечує комплексний виховний вплив  шляхом залучення до усвідомленої і систематичної участі у вирішенні важливих питань життя освітньої групи, формує ініціативну особистість, здатну приймати нестандартні рішення.

Здобувачі освіти, що залученні до самоврядування мають більше  можливостей для самореалізації  в конкретних справах.

Під часнавчання соціалізація здобувачів освіти виховує почуття власної гідності та вчить досягати індивідуальної та суспільної мети, відвертає від асоціальних форм поведінки. А усвідомлення  здобувачами освіти своєї причетності до розв’язанняважливих громадянських справ є ознакою їхньої активної позиції у дорослому житті.

ТРЕНІНГОВЕ ЗАНЯТТЯ

«ВИБІР ДРУЗІВ: А ХІБА ЦЕ ТАК ВАЖЛИВО?»

Мета: розширити інформованість учнів про особливості міжособистісних стосунків; розкрити поняття «товариськість» і «дружба»; формувати уміння подобатися, співпереживати, проявляти живий інтерес до оточення; розвивати почуття взаємодопомоги та солідарності, поваги і довіри, доброзичливості і симпатії, навчитись емоційно їх виражати.

  Загальна тривалість: 1 год. 30 хв.

План

1.      Привітання. Вступне слово тренера.

2.      Вправа «Незакінчені речення».

3.      Рефлексія попереднього заняття.

4.      Дискусія «Кого можна назвати другом?».

5.      Інформаційне повідомлення «Потреба в дружбі: чи існує вона?».

6.      Перегляд відеоролика «Мудрі слова про дружбу».

7.      Вправа «Увага! Шукаю друга».

8.      Руханка «Поміняйтеся місцями».

9.      Робота в парах (ситуації).

10.Відео-притча «Друг пізнається в … радості» + рефлексія заняття.

11.Вправа «Клубок».

12.Заключне слово тренера.

Хід заняття:

1.      Привітання. Вступне слово тренера (10 хв.)

Тренер: Всім привіт! Рада знову всіх бачити. Дякую за те, що Ви прийшли вчасно. Як настрій? Налаштовані на роботу? Ми продовжуємо наші заняття. Сьогодні розглянемо тему, яка стосується трішки вашого особистого життя. Зверніть, будь ласка, увагу на фліпчарт, там ви зможете побачити різноманітні вислови.

Приклади висловів:

•        Без дружби ніяке спілкування між людьми не має цінності. (Сократ).

•        Довіра — перша умова дружби. (Жан де Лабрюйєр).

•        Хороші друзі дістаються тому, хто сам уміє бути хорошим другом. (Нікколо Макіавеллі).

•        Дружба подвоює радості і скорочує наполовину прикрості. (Ф. Бекон).

•        Дружба є рівність. (Піфагор).

Тренер: Ви здогадались яку тему ми сьогодні будемо розглядати? Отож, тема нашого сьогоднішнього заняття: «Вибір друзів: а хіба це так важливо?». Сьогодні я допоможу Вам детальніше розкрити поняття «товариськість» та «дружба»; спробуємо навчитися емоційно виражати свої почуття. Ну що, починаємо?!

2.      Вправа «Незакінчені речення» (5 хв.)

Мета: дозволити іншим дізнатись про тебе щось незвичайне.

Ресурси: аркуші паперу, ручки.

Інструкція: вам потрібно по колу назвати своє ім’я і закінчити речення: «Мене звати … . Мій друг сказав би про мене, що я … ».

Питання для обговорення:

1.      Чи легко говорити про себе з погляду друзів?

2.      Наскільки можуть мати рацію інші люди, описуючи наш характер?

Тренер: дякую, ви дуже уважні. Зараз пропоную Вам трішки подумати над такими запитаннями.

4.      Дискусія «Кого можна назвати другом?» (10 хв.)

Мета: розуміння поняття справжньої дружби.

Інструкція: учасникам пропонується взяти участь у обговоренні питань:

•        Що таке дружба?

•        Чи існує дружба взагалі?

•        Як потрібно реагувати на зраду?

•        Чи можна все пробачити другу?

•        Чи можна пожертвувати заради дружби всім?

ДО УВАГИ ТРЕНЕРА! Потрібно уважно вислухати роздуми учасників групи, важливо зробити підсумок після кожної відповіді.

5.Інформаційне повідомлення «Потреба в дружбі: чи існує вона?!» (10хв.)

Тренер: Потреба в дружбі існувала в усі часи і в усіх народів, існує ця потреба і зараз. У поняття «дружба» кожен вкладає свій зміст. З'ясуймо, що ж таке дружба, а що таке – товариськість.

Товариськість – представляє собою спільний інтерес людей до певного виду діяльності, на основі якого виникають такі почуття, як: симпатія, бажання до взаємодопомоги, взаєморозуміння. Будь-яка людина більшість з свого постійного кола спілкування назве товаришами. Величезний плюс товариськості полягає в тому, що людина в такому «союзі» може легше досягти своїх цілей, швидше досягти цілей спільних та і взагалі, саморозвиватися в плані вдосконалення своїх особистісних якостей. Тримається товариськість на спільних інтересах, на симпатіях, проте ці фактори можуть бути незначущими і короткотривалими. Тому мінусом товариськості є те, що такі стосунки можуть розвалитися тоді, коли щось спільне втратиться: чи то дотягнеться спільна мета, чи то зникне симпатія, чи просо зміняться життєві обставини. Іноді товариські стосунки переростають у дружбу.

Дружба – це стосунки на ґрунті індивідуального вибору та особистої симпатії. Вона передбачає довіру один одному, певну душевну близькість. Тобто люди можуть не мати спільних інтересів, а мати схожі погляди на життя. Також є в дружбі і певна любов до іншого, готовність приймати його як є, з усіма недоліками. Друзів люди вибирають ретельно, адже вони мають могти довіряти цій людині, наче самій собі, бути абсолютно в ній впевнені, та і взагалі отримувати задоволення від спілкування з нею. Дружба передбачає можливість розмов на будь які теми, що не обмежені інтересами кожного, також передбачає і самовідданість друга. Друг є опорою, людиною, що стала близькою не через кровний зв’язок, а через зв’язок душ. Чи зобов'язують дружні стосунки до дотримання якихось правил взаємності? Що скажете? Так! Існують неписані правила дружби.

Правила дружби:

      ділитися новинами про свої успіхи;

      добровільно допомагати у разі потреби і поводитися так, щоб другу було приємно у твоєму товаристві;

      бути впевненим у другові, довіряти йому;

      захищати друга за його відсутності;

      бути ввічливим до його друзів, поважати їх;

      не критикувати друга перед іншими;

      зберігати довірені таємниці.

Тренер: наше інформаційне повідомлення пропоную підкріпити переглядом відеоролика «Мудрі слова про дружбу». Отож, увага на екран.

6.Відеоролик «Мудрі слова про дружбу» (7 хв.)

Мета: наочне підкріплення отриманої інформації.

Ресурси: проектор, ноутбук.

Посилання: https://www.youtube.com/watch?v=dVaqXJuKARw

Питання для обговорення:

1.      Що Ви зрозуміли з переглянутого відеоролика?

2.      Чи погоджуєтеся з побаченим?

Тренер: Будь-яка людина, мабуть, мріє про те, щоб мати справжнього друга. Комусь з вас напевно вже пощастило, і такий один у вас є. У когось є безліч знайомих і приятелів, але важко вибрати з них людину, яку можна було б гордо назвати СПРАВЖНІМ ДРУГОМ. А хтось, можливо, в силу сором'язливості або замкнутості відчуває себе самотнім і з гіркотою зізнається собі, що друзів у нього немає. Але в будь-якому випадку справжній друг нікому не завадить.

Зараз я стану редактором особливої газети безкоштовних оголошень. Вона називається «Шукаю друга».

7.      Вправа «Увага! Шукаю друга» (12 хв.)

Мета: визначення основних характеристик, за якими кожен з учасників обирає собі друзів по житті.

Ресурси: аркуші паперу, маркери, кольорові олівці.

Інструкція: кожному з вас потрібно написати оголошення про пошук друга. У цьому оголошенні немає обмежень на кількість слів або розмір букв. Приймається будь-яка форма. Ви можете викласти список вимог до кандидата в друзі, весь набір якостей, якими він повинен володіти, а можете намалювати його портрет. Можете розповісти ще й про себе. Одним словом, робіть оголошення таким, яким забажаєте. Але слід лише потурбуватися про те, щоб саме ваше оголошення привернуло увагу серед інших. Візьміть аркуші паперу, ручки, олівці і приступайте до роботи. Час на підготовку – 7 хвилин. Оголошення підписувати не потрібно.

Тренер: Час минув. Викладіть, будь ласка, ваші оголошення на стіл. Тепер кожен мовчки читає їх і на вподобаних 1-2 оголошеннях, які привернули вашу увагу, і ви готові зв'язатися з його авторами, ставить галочку збоку.

Тепер подивіться скільки людей відгукнулися на ваше оголошення. Порахуйте кількість галочок на ваших листках. Нехай кожен по колу назве кількість тих, хто відгукнувся.

Обговорення:

Тренер: Зараз пропоную обговорити, чим характеризується оголошення, що отримало найбільше число зацікавлених відповідей?

1.      Чи легко було справитись з завданням?

2.      Що завадило вам відгукнутися на інші оголошення?

ДО УВАГИ ТРЕНЕРА! Важливо наголосити на тому, що нам потрібно й самим вміти відповідати тим запитам та характеристикам, які учасники написали в оголошеннях. Адже, дружба – це не лише отримувати, а й віддавати!

Тренер: Ви напевно трішки втомились, тому пропоную всім нам трішки розім’ятись!

8. Руханка «Поміняйтеся місцями» (5 хв.)

Мета: зняти емоційну та фізичну втому, розрядити обстановку, покращити атмосферу.

Інструкція: я буду зачитувати вам дії, якщо ви їх виконували сьогодні, то вам потрібно буде помінятися місцями. Починаємо!

Поміняйтеся місцями ті, хто сьогодні:

•        їв яєчню;

•        посміхався;

•        їв цукерку;

•        присідав;

•        отримав хорошу оцінку сьогодні;

•        пив зранку чай;

•        прийшов у ЧВПУР.

Тренер: Ви молодці! Продовжуємо наше заняття.

9. Робота в парах (10 хв.)

Мета: моделювання поведінки учасників в різноманітних життєвих ситуаціях.

Ресурси: заздалегідь підготовлені картки із ситуаціями.

Інструкція: на початку вправи учасники об’єднують в пари за кольорами (червоний-синій, жовтий-зелений). Кожній парі я роздам ситуації. Ваше завдання обговорити і подумати, як у цій ситуації повів би себе справжній друг, а як - “не справжній”.

Ситуації:

1. У тебе зникли навушники, ти випадково побачив їх в одного із твоїх друзів.

2. Ти довідався, що твій друг почав красти.

3. Твій друг (подруга) почав (-ла) зустрічатися з дівчиною (хлопцем), яка (-ий) подобається тобі.

4. Твій друг отримав «2-ку» і підштовхує тебе разом з ним помститися викладачу.

По завершенні часу один з учасників зачитує шляхи вирішення їх ситуації.

ДО УВАГИ ТРЕНЕРА! Важливо уважно вислухати варіанти відповідей кожної пари, при потребі доповнити їх.

10.    Рефлексія заняття (5 хв.)

Обговорення притчі:

1.      Чи погоджуєтеся Ви з назвою притчі?

2.      Що цікавого для себе Ви сьогодні дізналися?

Тренер: На завершення нашого заняття пропоную Вам виконати ще одну вправу.

11.    Вправа «Клубок» (7 хв.)

Мета: залишити позитивні враження від заняття.

Ресурси: клубок ниток.

Інструкція: вся група стоїть в колі. Учасники передають один одному клубок ниток, промовляючи, що означає для нього дана людина, вимовляючи побажання, слова подяки (будь-якому учаснику, не обов'язково сусідові справа або зліва). Поступово середина кола перетворюється в візерунок з натягнутих ниток. Коли коло завершено, кожен учасник натягує свою нитку, і група хвилину стоїть з закритими очима, прагнучи відчути іншу людину.

12. Заключне слово тренера (3 хв.)

Тренер: ось і підійшла до завершення ще одна наша зустріч. Дякую за активність та позитивний настрій. Сподіваюся, що кожен з Вас для себе почерпнув щось корисне з даної теми. Пам`ятайте, що тільки справжній друг може терпіти слабкості свого друга! До зустрічі! Гарного завершення дня!

 Методичні рекомендації

щодо здійснення соціально-педагогічної роботи та  соціально-правового захисту дітей, які потрапили в складні життєві обставини

Соціально-педагогічна робота та соціально-правовий захист дітей, які потрапили в складні життєві обставини, здійснюється у закладах освіти відповідно до Конвенції ООН про права дитини, Сімейного кодексу України, Законів України «Про охорону дитинства», «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту», «Про позашкільну освіту», «Про попередження насильства в сім’ї», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про соціальні послуги», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», «Про органи і служби для дітей та спеціальні установи для дітей», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу  жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення, затвердженого спільним наказом Держкомсім’ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України від 16.01.2004 № 5/34/24/11, Інструкції щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім'ї, молоді та спорту, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді й відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї, затвердженої спільним наказом Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту України, Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2009 № 3131/386, Положення про психологічну службу системи освіти України, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 03.05.1999 № 127 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 02.07.2009 № 616), наказу Міністерства освіти і науки «Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України» від 28.12.2006 № 864, Етичного кодексу практичного психолога, затвердженого 20.12.1999 на І з’їзді Товариства психологів України.

За визначенням Закону України «Про соціальні послуги» складними визначаються такі життєві обставини, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно (інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку із станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо).

Важливу роль у соціалізації дитини, її гармонійному розвитку відіграє родина. Проте в Україні збільшується кількість сімей, які потрапили у складні життєві обставини. За визначенням, сім'я,  що  перебуває  у  складних  життєвих  обставинах,  –  це  сім'я,  яка втратила свої виховні можливості через виникнення таких  умов, що  порушують  нормальну  життєдіяльність  одного  або  кількох  членів  сім'ї, наслідки яких вони не можуть подолати самостійно. Такі сім'ї поділяються на три групи :

-  сім'ї,  у  яких  виникли  проблеми  через  матеріальні  труднощі,  а  саме: внаслідок  безробіття,  відсутності  житла,  необхідності  лікування  членів  родини.  Особливо  гостро  ця  проблема  постає  для багатодітних  сімей,  одиноких  матерів  (батьків),  у  сім'ях,  де  один з батьків втратив працездатність через хворобу, випускників інтернатних закладів, малозабезпечених родин;

-  сім'ї,  у  яких  виникли  складнощі  через  юридичні  проблеми,  а  саме: через необізнаність щодо своїх прав та обов’язків, брак коштів на відновлення  документів  (прописки,  свідоцтва  про  народження, оформлення аліментів) тощо;

 - сім'ї, в яких виникли психологічні проблеми. Наприклад, з приводу труднощів  перехідного віку дитини, при повторному шлюбі матері чи батька, у разі гіперконтролю з боку батьків, незадоволення потреби в спілкуванні,  насильства  з  боку одного з членів родини, бездоглядності дитини. 

До переліку таких обставин відноситься:

-       жорстоке поводження з дитиною (недбале ставлення до дитини, її бездоглядність, в тому числі залишення дитини в небезпеці, насильство), насильство в сім’ї, експлуатація дитини, втягування її у жебрацтво або протиправну діяльність, заохочення дитини до споживання алкоголю, наркотичних речовин;

-       залишення дитини без батьківського піклування внаслідок розладу здоров'я батьків, осіб, які їх замінюють, направлення їх на довготривале стаціонарне лікування чи реабілітацію, зникнення батьків, осіб, які їх замінюють, без вісти, їхнє ув'язнення, постійна зміна проживання сім’ї, що призводить до погіршення стану здоров'я  дитини, смерть батьків;

-              проживання сім'ї у непридатних для життя умовах, тривалий конфлікт у родині;

-       прояви девіантної поведінки дитини (асоціальної,  кримінальної, аморальної, аутодеструктивної – суїцидальної, віктимної, адиктивної);

-       перебування дитини в екстремальній життєвій ситуації (в зоні міжетнічних чи міжрелігійних конфліктів, аварій, катастроф, збройних конфліктів) тощо.

Жорстоке поводження – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування однієї людини стосовно іншої, якщо ці дії порушують її конституційні права, свободи як людини та громадянина і наносять їй моральну травму, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю (стаття 1 Закону України «Про попередження насильства в сім'ї»).

Недбале ставлення до дитини передбачає таку поведінку батьків (осіб, які їх замінюють), яка призводить до свідомого або неусвідомленого незадоволення дорослими життєво важливих потреб дитини, пов’язаних з її виживанням, здоров’ям та повноцінним розвитком.

Бездоглядність – відсутність або недостатність контролю за поведінкою або заняттями дітей і підлітків, виховного впливу на них з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

Поняття «педагогічна занедбаність» розглядається як відхилення від норми в моральній свідомості, поведінці та навчанні, зумовлені недоліками виховання у сім’ї, закладах освіти, але основна увага звертається на недостатній рівень вихованості дитини у сім’ї. 

Фізичне насильство над дитиною – дії із застосуванням фізичної сили стосовно дитини, направлені на спричинення їй фізичного страждання, що заборонені законом. Фізичне насильство в сім'ї передбачає умисне нанесення одним членом іншому побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести до смерті, порушення фізичного або психічного здоров'я, посягання на його честь і гідність.

Сексуальне насильство або розбещення – протиправне посягання однієї особи на статеву недоторканість іншої, дії сексуального характеру стосовно дитини, що проявляються як зґвалтування, сексуальні домагання, непристойні пропозиції, будь-які образливі дії сексуального характеру.

Психологічне насильство – вплив однієї особи (групи осіб) на психіку дитини, використовуючи словесні образи, погрози, переслідування, залякування, критику, маніпуляції, що може призвести до виникнення у дитини пригніченого або хронічного тривожного стану, затримки чи відставання психоемоційного, когнітивного, соціального та фізичного  розвитку тощо. 

Педагогічні працівники закладів освіти мають чітко знати, за якими ознаками, можна виявити дитину та вилучити із ситуації жорстокого поводження з нею.

Ознаки фізичного насильства:

-       зміщення суглобів (вивихи), переломи кісток, гематоми, подряпини;

-       синці на тих частинах тіла, на яких вони не повинні з’являтися, коли дитина грається (наприклад, на щоках, очах, губах, вухах, сідницях, передпліччях, стегнах, кінчиках пальців тощо);

-       рвані рани і переломи в області обличчя, травматична втрата зубів;

-       травми ока (крововиливи, відшарування сітківки тощо);

-       забиті місця на тілі, голові або сідницях, які мають виразні контури предмета (наприклад, пряжки ременя, лозини);

-       рани і синці у різних фазах загоєння на різних частинах тіла (наприклад, на спині та грудях одночасно);

-       сліди від укусів;

-       незвичні опіки (цигаркою або гарячим посудом);

-       скарги дитини на головний біль, біль у животі, зовнішні запалення органів сечовивідної і статевої систем;

-       прагнення дитини приховати травми та обставини їх отримання (відмова дитини роздягатись; носити одяг, що не відповідає сезону);

-       повідомлення дитини, що батьки, інші члени сім’ї застосовують до неї, або іншої дитини фізичне насильство, погрожують вигнати з дому, перемістити до іншого місця проживання (віддати до інтернатного закладу, влаштувати до лікарні, помешкання інших родичів тощо),  про наявність небезпеки з боку тварин, що утримуються у неї вдома.

Ознаки сексуального насильства:

-              знання термінології та жаргону, зазвичай не властивих дітям відповідного віку;

-       висипи та/або кровотечі в області паху, геніталій;

-       захворювання, що передаються статевим шляхом;

-       дитяча або підліткова проституція;

-       вагітність;

-       вчинення сексуальних злочинів;

-       сексуальні домагання до дітей, підлітків, дорослих;

-       нерозбірлива та/або активна сексуальна поведінка;

-       надмірна самостимуляція геніталій;

-       створення та реалізація дитиною сексуальних сценаріїв в іграх за допомогою іграшок та ляльок;

-       уникнення контактів з ровесниками;

-       відсутність догляду за собою;

-              синдром «брудного тіла»: постійне настирливе перебування у ванній, під душем;

-       боязнь чоловіків, конкретних людей;

-       синці на внутрішній стороні стегон, на грудях і сідницях, людські укуси.

Ознаки психологічного насильства:

-       замкнутість, тривожність, страх, або навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;

-       неврівноважена поведінка;

-       агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;

-       уповільнене мовлення, нездатність до навчання, відсутність знань відповідно до віку (наприклад, невміння читати, писати, рахувати);

-       синдром «маленького дорослого» (надмірна зрілість та відповідальність);

-              уникання однолітків, бажання спілкуватися та гратися зі значно молодшими дітьми;

-       занижена самооцінка, наявність почуття провини;

-       швидка стомлюваність, знижена спроможність до концентрації уваги;

-       демонстрація страху перед появою батьків та/або необхідністю йти додому, небажання йти додому;

-       схильність до «мандрів», бродяжництва;

-       депресивні розлади;

-       спроби самогубства, саморуйнівна поведінка;

-       вживання алкоголю, наркотиків, токсичних речовин;

-       наявність стресопохідних розладів психіки, психосоматичних хвороб;

-       насильство стосовно тварин чи інших живих істот;

-              приналежність батьків, осіб, які їх замінюють, до деструктивних релігійних сект.

Ознаки економічного насильства, занедбання дитини:

-       постійне голодування через нестачу їжі;

-       вага дитини в значній мірі не відповідає її віковій нормі (за визначенням медичного працівника);

-       часті запізнення до школи, брудний одяг, одягання не за погодою;

-       пропуски занять у школі;

-       втомлений і хворобливий вигляд;

-       загальна занедбаність;

-       нестача необхідного медичного лікування (дитину не водять до лікаря), неліковані зуби;

-       залишення дитини батьками під наглядом незнайомих осіб (в тому числі, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння);

-       залишення дитини дошкільного віку без догляду впродовж тривалого часу як у помешканні, так і на вулиці, в тому числі із сторонніми особами;  

-       відсутність іграшок, книжок, розваг тощо;

-       антисанітарні умови проживання, відсутність постільної білизни (або постільна білизна рвана та брудна), засобів гігієни;

-       нігті, волосся у дитини нестрижені і брудні;

-       у дитини постійні інфекції, спричинені браком гігієни;

-       залучення дитини до  трудової діяльності дитини (з порушенням чинного законодавства);

-       дитина жебракує, втікає з дому;

-       відставання дитини в розвитку (фізичному, емоційному розвитку, розвитку дрібної моторики, пізнавальних здібностей, соціальних навичок та навичок міжособистісного спілкування) внаслідок педагогічної занедбаності.

Вихователі, класоводи, класні керівники, куратори, керівники гуртків мають звертати увагу на ознаки, що вказують на ймовірність виникнення ризиків для життя, здоров'я та розвитку дитини. Такими ризиками є ситуації, коли батьки або особи, які їх замінюють:

-       не цікавляться навчальною діяльністю дитини, вихованням в дошкільному навчальному закладі (не відвідують батьківських зборів, не контактують з педагогами закладу, не готують дитину до участі у позаурочних та позашкільних заходах);

-       під час відвідування навчального закладу перебувають у стані алкогольного сп'яніння або під дією наркотичних речовин. Наявні повідомлення дітей, осіб, знайомих із сім'єю, про факти надмірного вживання алкоголю, наркотичних речовин, схильності до азартних ігор та відвідування ігрових клубів;

-       систематично проявляють агресивну поведінку до працівників закладу освіти, батьків інших дітей;

-              ігнорують рекомендації  працівників  закладу освіти щодо виховання дитини, що призводить або може призвести до затримки її розвитку, погіршення емоційного стану, здоров'я, соціальної ізоляції та інших несприятливих наслідків;

-       не дотримуються санітарно-гігієнічних норм та правил безпечної поведінки (що призводить до виникнення ризику інфікування дитини);

-       мають ознаки пригніченого психоемоційного стану, розладів психічного здоров’я, суїцидальної поведінки, що ускладнює процес догляду та виховання дитини; 

-       не забезпечують необхідного медичного догляду за дитиною, що може призвести до серйозних порушень здоров’я;

-       жорстоко поводяться з членами сім'ї (одним із батьків, іншою дитиною, іншою особою), з домашніми тваринами;

-       допускають перебування в помешканні, де проживає дитина, сторонніх осіб, схильних до вживання алкоголю, наркотичних речовин;

-       не забезпечують дитину кишеньковими коштами; 

-       перекладають відповідальність за догляд за молодшими дітьми на інших.

Діти мають:

-       знижену здатність контролювати свою поведінку;

-       демонстративну хоробрість;

-       агресію стосовно інших дітей або дорослих;

-       ознаки бродяжницва;

-       бажання і змогу перебувати у вечірній і нічний час на вулиці без супроводу дорослих.

Педагоги, медичний та господарський персонал закладу при виявленні ознак чи факторів, що можуть вказувати на складні життєві обставини або  ризики щодо їх виникнення стосовно дитини, передають керівнику або визначеному в закладі координатору з протидії насильства над дітьми інформацію про  дитину з метою планування подальших дій щодо її захисту. Працівники закладу освіти мають звертати увагу і на інші ознаки чи фактори, які є специфічними для конкретної ситуації та несуть можливу загрозу дитині.

У закладі освіти формується та поновлюється банк даних про дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах (Додаток 1). Відповідальним за формування банку даних та передачу зазначеної інформації до районного, міського відділу, управління освіти є соціальний педагог.

Керівником навчального закладу із числа заступників директора призначається координатор з протидії насильства над дітьми, який здійснює загальну координацію діяльності закладу щодо роботи з дитиною, яка має ознаки складних життєвих обставин або ризиків їх настання, а також координацію профілактичної роботи в закладі щодо запобігання насильства над дітьми. Координатор складає план роботи закладу щодо попередження насильства, захисту прав дітей.

У разі отримання інформації про дитину, яка має ознаки складних життєвих обставин, координатор здійснює такі заходи (залежно від ситуації):

-       оцінює ситуацію, потреби дитини на основі проведення бесіди з дитиною, її батьками, іншими особами, працівниками закладу, від яких надійшла інформація;

-       аналізує отриману інформацію щодо дитини та виділяє ймовірні ризики відповідно до переліку ознак та факторів;

-       координує діяльність тимчасової команди індивідуальної підтримки дитини, яка формується керівником закладу;

-       веде журнал обліку повідомлень про виявлену дитину чи сім’ю з дитиною/дітьми, яка має ознаки складних життєвих обставин (Додаток 2);

-       проводить моніторинг ефективності заходів щодо усунення складних життєвих обставин, в яких опинилася дитина, результативності просвітницької та профілактичної роботи;

-       готує та направляє повідомлення про дитину, яка опинилася в складних життєвих обставинах (Додаток 3), до відповідного підрозділу районної державної адміністрації, виконкому міської ради.

До служби у справах дітей звертаються у разі виявлення фактів щодо:

відсутності у дитини свідоцтва про народження, порушення прав дитини на житло, майно, отримання загальної середньої освіти та інших прав;

смерті батьків;

залишення дитини без батьківського піклування внаслідок направлення батьків на довготривале стаціонарне лікування, невідкладної госпіталізації, ув'язнення, зникнення без вісти, від'їзду на заробітки на тривалий термін тощо; 

фізичного, психологічного, сексуального, економічного насильства над дитиною, систематичного недбалого ставлення до дитини з боку батьків, осіб, які їх замінюють, в тому числі залишення дитини  без догляду або у ситуації небезпеки;

залежності батьків, осіб, які їх замінюють, від алкоголю, наркотичних речовин, азартних ігор;

наявності у батьків дитини, осіб, які їх замінюють, ознак  розладів психічного здоров’я, що впливають на їхню спроможність забезпечити належний догляд за дитиною;

експлуатації дитини, втягнення її до жебракування, заохочення до вживання алкоголю, наркотичних речовин;

проживання дитини в антисанітарних умовах, що може призвести до погіршення стану її здоров'я;

частих випадків перебування в помешканні, де проживає дитина, сторонніх осіб з метою вживання алкоголю, наркотичних речовин;

занедбаного зовнішнього вигляду дитини;

систематичного недотримання батьками, особами, які їх замінюють, санітарно-гігієнічних норм (брудні шкіра, волосся, одяг, білизна дитини);

недостатнього харчування дитини;

залишення дитиною постійного сімейного помешкання без згоди батьків, осіб, які їх замінюють;

самовільного залишення дитиною навчального закладу (систематичні порушення шкільної дисципліни);

самостійного проживання дитини в помешканні без дорослих.

До центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді звертаються у разі виявлення:

вагітності дитини; 

відсутності участі та контролю батьків питань, пов’язаних з навчанням дитини, вихованням у дошкільному навчальному закладі (невиконання дитиною домашніх завдань, часті випадки неготовності дитини до занять, псування підручників та відсутність шкільного приладдя, невідвідування батьківських зборів тощо);

ознак, які вказують на загальну затримку розвитку, педагогічну занедбаність дитини внаслідок нездатності батьків, осіб, які їх замінюють, забезпечити якісний догляд за нею;

систематичного пропуску дитиною навчання;

випадків вживання  дитиною алкоголю, наркотичних речовин;

ознак, які вказують на те, що мати, батько дитини, інший дорослий член сім'ї родини тривалий час перебуває у пригніченому емоційному стані, що впливає на їхню здатність забезпечити належний догляд дитини.

Невідкладно повідомляє відділ кримінальної міліції у справах дітей у разі виявлення фактів про те, що:

батьки дитини, інші особи залучають дитину до праці, яка є шкідливою для її здоров’я, заважає навчанню, пов’язана з продажем алкоголю, наркотичних речовин тощо;

батьки дитини, інші особи заохочують дитину до вживання алкоголю, наркотичних речовин;

батьки дитини, інші особи втягують або примушують дитину до жебракування, крадіжок тощо.

дитина зазнає фізичного, сексуального, психологічного, економічного насильства.

Направляє дитину до закладу охорони здоров’я у супроводі працівника закладу освіти (класного керівника, вихователя, вчителя або медичної сестри) у разі виявлення потреби дитини у негайному чи додатковому медичному огляді, лікуванні.

У разі потрапляння дитини у складні життєві обставини чи при виявленні ознак, факторів, що можуть вказувати на ризики щодо їх виникнення, адміністрація закладу має дотримуватись наступного алгоритму дій:

-       вивчення ситуації стосовно дитини, яка потребує захисту, та проведення заходів з попередження, усунення загрози життю і здоров’ю дитини;

-       за потреби – проведення медичного огляду дитини чи направлення її до закладу охорони здоров’я,

-       направлення інформації до служб, які забезпечують соціально-правовий захист дітей, районного, міського відділу, управління освіти;

-       формування з числа працівників закладу тимчасової команди індивідуальної підтримки дитини (для роботи з окремим випадком), визначення повноважень членів команди та відповідальності за проведення діагностики ситуації, оцінки потреб дитини, яка потрапила в складні життєві обставини, забезпечення реалізації заходів індивідуального плану роботи з дитиною;

-       розроблення індивідуального плану роботи з дитиною, яка має ознаки потрапляння у складні життєві обставини;

-       максимальне залучення відповідних спеціалістів суміжних галузей місцевого, районного та обласного рівнів для реалізації індивідуального плану роботи з дитиною та її сім’єю;

-       забезпечення ефективної взаємодії  працівників закладу освіти, спрямованої на раннє виявлення кожної дитини, яка має ознаки перебування у складних життєвих обставинах, та надання їй необхідної допомоги відповідно до потреб;

-       створення умов для реалізації заходів, визначених індивідуальним планом.

Крім того, керівник закладу освіти, у разі необхідності, бере участь у соціальному інспектуванні, яке  здійснює центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді спільно зі службою у справах дітей та з іншими суб’єктами соціальної роботи.

З метою забезпечення комплексної оцінки потреб дитини, прийняття рішення в її інтересах, здійснення соціально-педагогічного та психологічного супроводу у закладі освіти створюється тимчасова команда індивідуальної підтримки дитини (далі – тимчасова команда).

До складу тимчасової команди можуть входити координатор з питань протидії насильству над дітьми, представники адміністрації закладу, соціальний педагог, практичний  психолог, класний керівник, вихователь, медичний працівник, інші фахівці. Діяльність команди завершується після прийняття рішення про недоцільність або неможливість її подальшої роботи з випадком у зв’язку з відсутністю ризиків для життя і здоров’я дитини, закінченням навчання дитини у закладі, переведенням її до іншого закладу тощо. У випадку переведення дитини до іншого закладу інформація стосовно дитини та її сім’ї має бути передана до центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Робота тимчасової команди організовується з урахуванням інтересів та прав дитини, згоди членів сім'ї на здійснення індивідуального супроводу дитини (виключенням є випадки, коли родина є фактором ризику). Супровід дитини має бути комплексним, із залученням ресурсів сім’ї, закладу освіти та громади, базуватися на індивідуальному підході до розгляду випадку.

При вивченні ситуації, визначенні потреб дитини та її сім’ї, прийнятті необхідних рішень тимчасова команда розглядає наступне:

-       історію перебування дитини в закладі освіти (термін перебування, контакти між закладом та сім’єю дитини);

-       інформацію щодо самої дитини (вік, характеристика поведінки, стосунки з іншими дітьми та працівниками закладу освіти, виявлені ознаки чи фактори, що можуть вказувати на складні життєві обставини або ризики щодо їх виникнення);

-       інформацію щодо сім’ї дитини (наявність у дитини батьків або осіб, які їх заміняють, братів, сестер, інших родичів, їхнє місце проживання (перебування), спосіб життя тощо);

-       відомості про житлово-побутові умови сім’ї;

-       відомості про потребу дитини у правовому захисті (наприклад, відсутність у дитини свідоцтва про народження);

-              іншу релевантну інформацію, яка може бути важливою для прийняття рішення.

Зазначена інформація заноситься до індивідуальної картки дитини.   Індивідуальну картку заповнюють всі фахівці, які залучені до тимчасової команди.

До роботи з дитиною залучаються спеціалісти служб, установ та закладів, визначених Порядком міжвідомчої взаємодії щодо здійснення соціальної роботи та соціально-правого захисту дітей та сімей з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах, а саме:

-       місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

-       органів внутрішніх справ;

-       закладів та установ освіти і науки;

-       органів праці та соціального захисту населення

-       установ, закладів охорони здоров’я;

-       підрозділів кримінально-виконавчої інспекції Державного департаменту з питань виконання покарань;

-       служби у справах дітей;

-       управлінь, відділів у справах сім'ї та молоді (молоді та спорту);

-       центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Відповідно до пунктів 4.3 - 4.6 Етичного кодексу психолога та пунктів 4.4, 4.5 Положення про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів практичний психолог, соціальний педагог не мають права передавати інформаційно-методичні матеріали особам, які не уповноважені здійснювати психологічну діяльність, не має права розкривати зміст конкретної методики (за винятком доступних роз'яснень правоохоронним і судовим органам). Тому індивідуальну картку соціально-психологічного супроводу дитини працівники психологічної служби закладу ведуть окремо і надають членам тимчасової команди  рекомендації (Додаток 4).

Результатом розгляду випадку дитини є індивідуальний план супроводу дитини (Додаток 5), в якому визначено виконавців відповідно до їхніх функціональних обов’язків та терміни виконання. План заходів за потребою, але не менше одного разу на місяць, переглядається та узгоджується тимчасовою командою.

Індивідуальний план супроводу дитини, яка потрапила у складні життєві обставини, формується з урахуванням її проблем, потреб, переваг та обмежень. До індивідуального плану входять заходи, які базуються на результатах оцінювання, діагностики, спостереження за дитиною (Додаток 6).

Соціальний педагог вивчає соціальний статус дитини, вплив соціуму на її поведінку, інтереси та здібності, надає інформаційні послуги про позашкільні освітні заклади та вживає невідкладних заходів щодо активного залучення дитини до гурткової роботи.

Практичний психолог проводить діагностику стану дитини, особливостей її особистісного розвитку, здійснює корекційно-відновлювальну та розвивальну роботу, бесіди, консультування дитини, батьків, осіб, які їх замінюють, інформує батьків щодо особливостей вікового розвитку та виховання дитини.

Класний керівник (вихователь, куратор, керівник гуртка) забезпечує дитині психологічну підтримку, створює сприятливі мікросередовище і соціально-психоло­гічний клімат у класі, групі. Сприяє розвитку навичок спілкування, допомагає дитині вирішувати проблеми, що виникають у спілкуванні з товари­шами, педагогами, батьками. Надає допомогу у навчальній діяльності, з'ясовує причини низької успішності, забезпечує їх усунення. Підтримує постійний контакт з батьками дитини чи особами, які їх замінюють.

Медичний працівник закладу освіти вживає негайних дій для безпеки дитини, нормалізації її емоційного стану, створює умови для комфортного та конфіденційного спілкування з дитиною, визначає доцільність проведення додаткового медичного огляду, направлення дитини до закладу охорони здоров'я.

Уся робота з дитиною та сім’єю, яка опинилася у складних життєвих обставинах, має проводитись з дотриманням принципу конфіденційності. У статті 10 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що «розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини забороняється». Недопустимим є розголошення відомостей про особисте життя членів сім'ї, яка опинилась у складних життєвих обставинах, та іншої інформації особистого характеру.

Заклад освіти є не лише місцем, де навчаються діти, у ньому вони проводять значну частину свого життя. Педагогічні працівники не тільки покликані надати учням необхідні у житті знання, розвинути вміння та навички, вони здатні зробити справжні відкриття – відкриття цікавої, яскравої, талановитої особистості, здійснювати виховання високоморальної людини, захищати гідність кожної дитини.

За дотримання законодавства щодо захисту прав дитини у закладі освіти відповідає адміністрація. Тому, у закладі має бути розроблено внутрішній механізм взаємодії учасників навчально-виховного процесу щодо попередження та виявлення випадків жорстокого поводження з дітьми, ризиків виникнення складних життєвих обставин, план  проведення профілактичних заходів.

У закладах освіти необхідно створити об'єднання батьків, педагогів, представників громадськості щодо забезпечення педагогічного впливу на дітей із сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, та схильних до протиправних дій, залучати до цієї роботи соціальних працівників центрів соціальних служб.

Профілактична робота в закладі освіти проводиться на трьох рівнях, а саме:

-       первинна (загальна просвіта суб’єктів навчально-виховного процесу щодо жорстокого поводження, насильства, захисту прав), що проводиться з педагогічними працівниками, медичним та господарським персоналом закладу освіти, учнями та їхніми батьками;

-       вторинна профілактика проводиться з дітьми та їхніми сім’ями, у яких виявлено ознаки ризику потрапляння в складні життєві обставини. Це цілеспрямована робота з окремими групами дорослих і дітей з метою зміни ставлення до поводження з дітьми, формування гуманного ставлення дорослих до дітей, життєвих умінь, навичок дорослих і дітей, роз’яснення сутності й відповідальності за жорстоке поводження з дітьми;

-       третинна профілактика проводиться з тими, хто постраждав від жорстокого поводження, з метою навчання самозахисту.

Зміст просвітницької роботи з педагогічними працівниками закладу освіти передбачає:

-       інформування щодо прав і потреб дітей, особливостей взаємодії із сім’єю учня, недопустимості жорстокого поводження з дітьми;

-       формування навичок виявлення ознак перебування дитини в складних життєвих обставинах та відповідного реагування;

-       формування толерантного ставлення до дітей з різних сімей;

-       попередження феномену професійного вигорання (навчання та організація правильного режиму роботи, відпочинку, консультації практичного психолога, наявність кімнати емоційного розвантаження).

Адміністрація закладу освіти забезпечує доступ кожного працівника закладу до наявних довідкових та інформаційно-методичних матеріалів щодо попередження складних життєвих обставин стосовно дітей та засобів їх усунення.

Просвітницька робота з учнями передбачає:

-       роз’яснення прав і обов’язків дітей та дорослих;

-       інформування про сутність жорстокого поводження і насильства та навчання про порядок звернення в установи, організації у випадку потрапляння в такі ситуації;

-       надання інформації про місцеві, регіональні, всеукраїнські та міжнародні телефони довіри та обов’язкове розміщення цієї інформації в закладі освіти у місці, до якого діти мають вільний та анонімний доступ;

-              організація і проведення заходів з формування навичок усвідомленого батьківства.

Класний керівник, вихователь, куратор, керівник гуртка зобов’язаний щорічно інформувати кожну дитину щодо переліку її прав, викладених у Конвенції ООН про права дитини, а також ознайомити зі змістом статті 10 Закону України «Про охорону дитинства»,  у якій передбачено можливість  кожної дитини особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, інших уповноважених органів для захисту своїх прав.

При реалізації просвітницької роботи з батьками учнів або особами, які їх замінюють, особливу увагу необхідно звертати на інформування про права та потреби дітей, права та обов'язки батьків щодо дітей, особливості розвитку дітей, родинного виховання, неприпустимість жорстокого поводження з дітьми і насильства у сім’ї (сутність, наслідки, відповідальність); формування толерантності, комунікативних умінь, навичок прийняття рішень, прогнозування, управління собою. Формами профілактичної роботи з батьками є лекторії, батьківські університети, батьківські збори, тренінги, соціальне інспектування сім'ї, школа батьківських почуттів, молодих батьків, індивідуальні та групові консультації тощо.

При розробленні методичних рекомендацій були використані положення Інструкції для працівників закладів освіти щодо здійснення соціально-педагогічної роботи та  соціально-правого захисту дітей та їх сімей, які потрапили в складні життєві обставини

Додаток 1

Банк даних про дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах

№ з\п	Прізвище, ім’я, по батькові дитини	Дата народ-ження	Адреса прожи-вання	Інформація про батьків, соціальний статус дитини	Місце навчання (навчальний заклад, клас (група)	Дата взяття на облік	Ознаки складних життєвих обставин	Вжиті заходи	Приміт-ка

                                                                                                          Додаток 2

ЖУРНАЛ

обліку повідомлень про виявлену дитину чи сім’ю з дитиною/дітьми,

яка має ознаки складних життєвих обставин

_______________________________________________________

(заклад освіти)

______________________________________________________

Розпочато _________ 20__ р. № ________

Закінчено _________ 20__ р. № ________

№ з\п	Дата, час надходження повідомлення, вид  повідомлення (усне, письмове)	Від кого надійшло повідомлення (прізвище, ім’я, по батькові, адреса фізичної особи, найменування, місцезнаходження юридичної особи, інше джерело інформації)	Стислий зміст повідомлення (відомості про дитину чи сім’ю з дитиною/дітьми, місцезнаходження, ознаки складних життєвих обставин)	Дата обстеження умов, у яких перебуває дитина чи сім’я з дитиною/ дітьми	Результати перевірки повідомлення про виявлену дитину чи сім’ю з дитиною/ дітьми, яка має ознаки складних життєвих обставин	Вжиті заходи	Примітка

Додаток 3

Бланк закладу освіти

ПОВІДОМЛЕННЯ

про виявлену дитину чи сім’ю з дитиною/дітьми,

яка має ознаки складних життєвих обставин

(необхідне підкреслити)

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові дитини  та/або членів сім’ї )

проживає/перебуває за адресою: ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.

причина направлення повідомлення (ознаки складних життєвих обставин): __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

потреба у вжитті негайних дій:_________________________________________________________

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.

документи, що додаються: _____________________________________________________________

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.

___________________________________________________________________________

(посада, прізвище, ім’я, по батькові,  підпис, контактний телефон особи, яка направила повідомлення)

_______________________

Дата повідомлення, якщо не зазначено на бланку.

Додаток 4

Індивідуальна картка

психолого-педагогічного супроводу

учня/учениці _____________   _______________________

                                            (№ групи, курс)                     (назва ЗПТО)

  Майстер виробничого навчання __________________________________________________________________

  Класний керівник __________________________________________________________________

          1. Загальні відомості:

          ПІБ учня/учениці __________________________________________________________________

          Дата народження ___________________________________________________

Професія, яку здобуває учень/учениця в НЗ __________________________________________________________________   Домашня адреса, телефон __________________________________________________________________ Наявність певного статусу __________________________________________________________________  Особливі риси характеру, поведінка __________________________________________________________________

          __________________________________________________________________

          Взаємостосунки з одногрупниками, викладачами                __________________________________________________________________  Наявність девіацій в поведінці учня/учениці (зазначити які) __________________________________________________________________

__________________________________________________________________

2. Відомості про сім’ю (опікунів):

          ПІБ матері      __________________________________________________________________ Місце роботи __________________________________________________________________  ПІБ батька __________________________________________________________________

Місце роботи __________________________________________________________________

Особливості сім’ї __________________________________________________________________

      

 3.Додаткові відомості (проведена робота) __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________             

3.1.  Діагностична робота з учнем/ученицею

№ п/п	Дата проведення	Методика (автор, назва, спрямування)	Короткий результат. Висновки та рекомендації

3.2. Робота з батьками/опікунами (бесіди, зустрічі, консультації)

№ п/п	Дата проведення	Зміст роботи	Примітки

3.3.  Робота з педагогічними працівниками (консультації, рекомендації)

№ п/п	Дата проведення	Зміст роботи	Примітки

3.4. .Результати проведення корекційно-розвивальної роботи з учнем/ученицею

№ п/п	Дата проведення	Зміст роботи	Примітки

16. Загальні рекомендації

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________           _____________          _________________________

                   Посада                                   (підпис)                         (ПІБ працівника ПС  ЗПТО)

Додаток 5

Індивідуальний план супроводу дитини,

яка потрапила у складні життєві обставини

Прізвище, ім’я, по батькові дитини ___________________________________________

Дата звернення _________________

Координатор випадку_______________________________________________________

Склад тимчасової команди індивідуальної підтримки дитини __________________________________________________________________________

Заходи	Відповідальний	Термін	Відмітка про виконання	Результа-тивність
Психологічні - консультування; - психолого-педагогічна діагностика; - корекція та реабілітація; - мінімізація наслідків травм від жорстокого поводження; - інше.
Соціально-педагогічні - просвітницька робота з сім’єю та дитиною; - залучення дитини до позаурочних та позашкільних заходів, гурткової роботи; - формування у дитини соціально важливих навичок; - визначення та зниження ризиків впливу соціуму на дитину; - індивідуальні консультації з навчальних предметів; - інше.
Медичні - організація медичного огляду - відновлювальна  терапія; - психіатрична допомога; - профілактичні заходи; - санаторно-курортне лікування; - медичне спостереження; - інше.
Юридичні -      допомога у захисті прав та інтересів; -      представлення інтересів дитини у суді; -      допомога в оформленні документів, пенсії, опіки тощо; -      відновлення втрачених документів
Економічні (із залученням інших організацій, установ) - грошова допомога; - придбання ліків, вітамінів, продуктів харчування, одягу; - інше.
Додаткові заходи (за результатами перегляду результативності плану)

Додаток 6

Схема спостереження за поведінкою дитини

(карта Д. Скотта)

Спостереження за поведінкою дитини проводить класовод, класний керівник, куратор, вихователь, під керівництвом працівників психологічної служби. Практичний психолог, соціальний педагог узагальнюють результати діагностики, розробляють  рекомендації для педагогів, адміністрації закладу, батьків. Заповнені бланки спостереження зберігаються у практичного психолога.

І. НД  недовіра до нових людей, речей, ситуацій. Це призводить до того, що будь-який успіх коштує дитині величезних зусиль. Від 1 до 11 менш явні симптоми, від 12 до 17  симптоми явного порушення.

1. Розмовляє з вчителем лише тоді, коли перебуває з ним наодинці.

2. Плаче, коли їй роблять зауваження.

3. Ніколи не пропонує нікому жодної допомоги, але охоче надає її.

4. Дитина підлегла (погоджується на невиграшні ролі, наприклад, під час гри бігає за м'ячем, коли останні спокійно на це дивляться).

5. Надто тривожна, щоб бути неслухняною.

6. Говорить неправду через боязнь.

7. Любить, коли до неї виявляють симпатію, але не просить про це.

8. Ніколи не приносить учителю квітів або інших подарунків, хоч її товариші часто це роблять.

9. Ніколи не приносить і не показує вчителю знайдених нею речей або яких-небудь дрібниць, хоч її товариші часто це роблять.

10. Має тільки одного хорошого товариша і, як правило, ігнорує інших хлопчиків і дівчаток у класі.

11.Вітається з учителем лише тоді, коли той зверне на неї увагу. Бажає бути поміченою.

12. Не підходить до вчителя за власною ініціативою.

13.Надто сором'язлива, щоб просити про що-небудь (наприклад, про допомогу).

14. Легко стає нервовою, плаче, червоніє, якщо їй задають запитання.

15. Легко усувається від активної участі у грі.

16. Говорить невиразно, бурмоче, особливо, коли з нею вітаються.

ІІ. Д  Депресія. У легшій формі (симптоми 1-6) час від часу спостерігаються різного роду перепади активності, зміна настрою. Наявність симптомів 7 і 8 свідчить про схильність до роздратування і фізіологічне виснаження. Симптоми 9-20 відображають гостріші форми депресії. Пунктам синдрому Д зазвичай супутні виражені синдроми ВВ і ТВ, особливо у крайніх формах депресії, що може свідчити про депресивне виснаження.

1. Під час відповіді на уроці дитина іноді старанна, іноді ні про що не турбується.

2.Залежно від самопочуття або просить про допомогу у виконанні завдань, або ні.

3. Ступінь старанності у навчальній діяльності змінюється майже щодня.

4. В іграх іноді активна, іноді апатична.

5. У вільний час іноді виявляє повну відсутність інтересу до будь-чого.

6. Виконуючи ручну роботу, іноді старанна, іноді ні.

7. Нетерпляча, втрачає інтерес до роботи по мірі її виконання.

8. Розлючена, іноді до нестями.

9. Може працювати сам-на-сам, але швидко втомлюється.

10. Для ручної роботи не вистачає фізичних сил.

11. Млява, не виявляє ініціативи (у класі).

12. Апатична, пасивна, неуважна.

13. Часто спостерігаються раптові и різкі спади настрою.

14. Рухи уповільнені.

15. Занадто апатична, щоби через що-небудь переживати (і, відповідно, ні до кого не звертається з проханням допомогти).

16. Погляд тупий і байдужий.

17. Завжди лінива і апатична в іграх.

18. Часто мріє наяву.

19. Говорить невиразно, бурмоче.

20. Викликає жалість (пригнічена, нещасна), рідко сміється.

ІІІ. У  Занурення в себе.  Уникання контактів з людьми, самоусунення. Захисне настановлення щодо будь-яких контактів з людьми, неприйняття проявів любові  до дитини.

1. Абсолютно ніколи ні з ким не вітається.

2. Не реагує на привітання.

3. Не виявляє доброзичливості до інших людей.

4. Уникає розмов, замкнена.

5. Мріє і займається чимось замість шкільних занять (живе в іншому світі).

6. Зовсім не виявляє інтересу до ручної роботи.

7. Не виявляє інтересу до колективних ігор.

8. Уникає інших людей.

9. Тримається осторонь від дорослих.

10. Зовсім ізолюється від інших дітей, до неї неможливо наблизитися.

11. Здається, немовби зовсім не помічає інших людей.

12. У розмові неспокійна, збивається з теми розмови.

13. Поводить себе подібно до настороженої тварини.

ІV. ТВ  Тривожність стосовно дорослих. Неспокій і невпевненість у тому, чи цікавляться дитиною дорослі, чи люблять її. Симптоми 1-6 - дитина намагається впевнитися, чи приймають, чи люблять її дорослі. Симптоми 7-10 -  привертає до себе увагу і перебільшено домагається любові дорослих. Симптоми 11-16  виявляє великий неспокій щодо того, чи приймають її дорослі.

1. Дуже охоче виконує свої обов'язки.

2. Виявляє надмірне бажання вітатися з учителем.

3. Занадто балакуча (докучає своєю балаканиною).

4. Дуже охоче приносить квіти та інші подарунки вчителю.

5.Дуже часто приносить і показує вчителю знайдені нею предмети,квіти, малюнки тощо.

6. Занадто доброзичлива до вчителя.

7. Перебільшено багато розповідає вчителю про свої заняття у сім'ї.

8. Підлабузництвом прагне сподобатися вчителю.

9. Завжди знаходить привід зайняти вчителя своєю особою.

10. Постійно потребує допомоги і контролю з боку вчителя.

11. Домагається симпатії вчителя. Приходить до нього з різними дрібними справами, скаргами на товаришів.

12.Намагається монополізувати вчителя (займати його виключно власною персоною).

13. Розповідає фантастичні, вигадані історії.

14. Намагається зацікавити дорослих собою і здобути їх симпатію.

15. Надмірно стурбована тим, щоби зацікавити собою дорослих і здобути їхню симпатію.

16. Повністю усувається, якщо її зусилля не досягають успіху.

V. ВВ  Ворожість до дорослих. Симптоми 1-4 - дитина виявляє різні форми неприйняття дорослих, що можуть бути початком ворожості або депресії. Симптоми 5-9  - ставиться до дорослих то вороже, то прагне домогтися їх хорошого ставлення. Симптоми 10-17 -  відкрита ворожість, що виявляється в асоціальній поведінці. Симптоми 18-24 - повна некерованість, звична ворожість.

1. Мінлива у настрої.

2. Виключно нетерпляча, окрім тих випадків, коли перебуває в гарному настрої.

3. Виявляє наполегливість у ручній роботі.

4. Часто перебуває в поганому настрої.

5. За відповідного настрою виявляє свою допомогу або послуги.

6. Коли про щось просить учителя, то буває іноді дуже щирою, іноді  байдужою.

7. Іноді прагне, а іноді уникає вітатися з учителем.

8. У відповідь на привітання може виражати злість або підозрілість.

9. Часом доброзичлива, часом  у поганому настрої.

10.Дуже мінлива в поведінці. Іноді здається, що вона навмисно погано виконує роботу.

11. Псує суспільну і свою власність.

12. Вульгарна мова, розповіді, вірші, малюнки.

13. Неприємна, особливо коли захищається від звинувачень стосовно неї.

14. Бурмоче під ніс, якщо чимось незадоволена.

15. Негативно ставиться до зауважень.

16. Часом і без утруднень говорить неправду без будь-якого приводу.

17. Раз чи два була помічена в крадіжці грошей, солодощів, цінних предметів.

18. Завжди на щось претендує і вважає, що несправедливо покарана.

19. Дикий погляд. Дивиться спідлоба.

20. Дуже неслухняна, не дотримується дисципліни.

21. Агресивна (кричить, погрожує, застосовує силу).

22. Охоче товаришує з так званими підозрілими типами.

23. Часто краде гроші, солодощі, цінні предмети.

24. Поводиться непристойно.

VI. ТД  Тривога стосовно дітей. Тривога дитини щодо сприйняття себе іншими дітьми. Часом вона набуває форми відкритої ворожості. Всі симптоми однаково важливі.

1. Грає героя, особливо коли їй роблять зауваження.

2. Не може втриматися, щоби не грати перед оточуючими.

3. Схильна удавати із себе дурника.

4. Занадто смілива (ризикує без потреби).

5. Турбується про те, щоби завжди перебувати у злагоді з більшістю. Нав'язується іншим, нею легко керувати.

6. Любить перебувати у центрі уваги.

7. Грається виключно (або майже виключно) з дітьми, старшими за себе.

8. Домагається зайняти відповідальний пост, але побоюється, що не впорається з ним.

9. Вихваляється перед іншими дітьми.

10. Блазнює (корчить із себе блазня).

11. Шумно поводиться, коли вчителя немає в класі.

12. Одягається з викликом.

13. Із захватом псує суспільну власність.

14. Дурні вибрики в групі однолітків.

15. Наслідує хуліганським витівкам інших.

VІІ. А  Нестача соціальної нормативності (асоціальність). Невпевненість у схваленні дорослих, що виявляється в різних формах негативізму. Симптоми 1-5 - відсутність намагань сподобатися дорослим. Байдужість і відсутність зацікавленості у гарних стосунках з ними. Симптоми 5-9 у старших дітей можуть вказувати на певний ступінь незалежності. Симптоми 10-16 - відсутність моральної акуратності в дрібницях. Симптом 16 - дитина вважає, що дорослі недоброзичливі, втручаються у її життя, не маючи на це права.

1. Не зацікавлена в навчанні.

2.Працює в школі лише тоді, коли над нею стоять або коли її примушують працювати.

3.Працює поза школою лише тоді, коли її контролюють або примушують працювати.

4. Не сором'язлива, але виявляє байдужість при відповіді на запитання вчителя.

5. Не сором'язлива. Але ніколи не просить про допомогу.

6. Ніколи добровільно не береться за жодну роботу.

7. Не зацікавлена у схваленні чи несхваленні дорослих.

8.Зводить до мінімуму контакти з учителем, але нормально спілкується з іншими людьми.

9. Уникає вчителя, але розмовляє з іншими людьми.

10. Списує домашні завдання.

11. Бере чужі книги без дозволу.

12. Егоїстична, любить інтриги, навмисно заважає гратися іншим дітям.

13. В іграх з іншими дітьми виявляє хитрість і непорядність.

14. Нечесний гравець (грає тільки для власної користі, обманює в іграх).

15. Не може дивитися прямо в очі іншому.

16. Потайлива і недовірлива.

VІІІ. ВД  Ворожість до дітей. (Від ревнивого суперництва до відкритої ворожості).

1.Заважає іншим дітям в іграх, підсміюється над ними, із задоволенням їх лякає.

2. Часом дуже недоброзичлива по відношенню до тих дітей, які не належать до тісного кола її спілкування.

3. Набридає іншим дітям, чіпляється до них.

4. Свариться, ображає інших дітей.

5. Намагається своїми зауваженнями створити певні труднощі в інших дітей.

6. Ховає або знищує предмети, що належать іншим дітям.

7. Здебільшого перебуває у поганих стосунках з іншими дітьми.

8. Чіпляється до слабкіших дітей.

9. Інші діти не люблять її або навіть не терплять.

10. Б'ється з дітьми (кусається, дряпається і т.п.).

ІХ. Н  Невгамовність. Невгамовність, нетерплячість, нездатність до роботи, що потребує посидючості, концентрації уваги і міркувань. Схильність до короткочасних і легких зусиль. Уникнення довготривалих зусиль.

1. Дуже неохайна.

2.Відмовляється від контактів з іншими дітьми таким чином, що для них це дуже неприємно.

3. Легко мириться з невдачами у ручній праці.

4. В іграх зовсім не володіє собою.

5.Непунктуальна, нестаранна. Часто забуває чи губить олівці, книги, інші предмети.

6. Непослідовна, безвідповідальна у ручній праці.

7. Нестаранна у шкільних заняттях.

8. Занадто неспокійна, щоби працювати самостійно.

9. У класі не може бути уважною або тривало на чомусь зосередитися.

10. Не знає, що із собою робити. Ні на чому не може зупинитися хоча б на відносно нетривалий термін.

11.Занадто неспокійна, щоби запам'ятовувати зауваження або вказівки дорослих.

Х. ЕН  Емоційна напруга. Симптоми 1-5 свідчать про емоційну незрілість дитини, 6-7  про серйозні страхи, 8-10  про пропуски і непунктуальність.

1. Грає іграшками, занадто дитячими для її віку.

2. Любить ігри, але швидко втрачає інтерес до них.

3. Занадто інфантильна у мові.

4. Занадто незріла, щоби прислуховуватися і слідувати вказівкам.

5. Грає виключно (переважно) з молодшими дітьми.

6. Занадто тривожна, щоби зважитися на що-небудь.

7. Інші діти чіпляються до неї (вона є козлом відпущення).

8. Часто підозрюється у тому, що прогулює уроки, хоч насправді намагалася це зробити лише раз чи два.

9. Часто запізнюється.

10. Залишає окремі уроки.

11. Неорганізована, незібрана.

12. Поводиться у групі (класі) як стороння, знедолена.

ХІ. НС  Невротичні симптоми. Гострота їх може залежати від віку дитини, вони також можуть бути наслідком порушення, що вже існувало до того.

1. Заїкається, запинається. Важко витягнути з неї слово.

2. Говорить безладно.

3. Часто моргає.

4. Безцільно рухає руками. Різноманітні тики.

5. Гризе нігті.

6. Ходить, підстрибуючи.

7. Смокче палець (старше 10 років).

ХІІ. С  Несприятливі умови довкілля.

1. Часто відсутня у школі.

2. Не буває у школі по декілька днів поспіль.

3. Батьки свідомо обманюють, виправдовуючи відсутність дитини у школі.

4. Вимушена залишатися вдома, щоби допомагати батькам.

5. Неохайна, замазура.

6. Виглядає так, немовби дуже погано харчується.

7. Значно поступається привабливістю іншим дітям.

ХІІІ. СР  Сексуальний розвиток.

1. Дуже ранній розвиток, чутливість до протилежної статі.

2. Затримки статевого розвитку.

3. Виявляє збочені схильності.

ХІV. РВ  Розумовий розвиток.

1. Сильно відстає в навчанні.

2. Занадто відстає у розвитку від  однолітків.

3. Зовсім не вміє читати.

4. Величезні недоліки у знанні математики.

5. Зовсім не розуміє математики.

6. Інші діти ставляться до неї, як до дурника.

7. Просто нерозумна.

ХV. Б  Хвороби і органічні порушення.

1. Неправильне дихання.

2. Часті застуди.

3. Часті кровотечі з носу.

4. Дихає через рот.

5. Схильність до захворювань вух.

6. Схильність до шкірних захворювань.

7. Скаржиться на часті болі у шлунку і нудоту.

8. Часті головні болі.

9. Схильність до надмірного збліднення або почервоніння.

10. Хворобливі, почервонілі віки.

11. Дуже холодні руки.

12. Косоокість.

13. Погана координація рухів.

14. Неприродні пози тіла.

ХVІ. Ф  Фізичні порушення.

1. Поганий зір.

2. Слабкий слух.

3. Занадто маленькій зріст.

4. Надмірна повнота.

5. Інші особливості будови тіла.

Бланк спостереження

	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21	22	23	24
НД
Д
У
ТВ
ВВ
ТД
А
ВД
Н
ЕН
НС
С
СР
РВ
Б
Ф